Морпіх Павло Чумак на псевдо Лютий загинув 8 липня 2024 року при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини поблизу села Ольгівка на Херсонщині. Захиснику був 21 рік.

Павло народився у Вінниці. Закінчив школу-ліцей №36. Потім навчався у місцевому Вищому художньо-професійному училищі №5. Деякий час працював у будівельних організаціях. Мав багато мрій і планів на майбутнє. Хотів подорожувати.

31 січня 2023 року хлопець добровільно став до лав ЗСУ. Пройшов навчання у Великій Британії, де отримав фах для роботи в радіолокаційних військах. Воював у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти, де був спеціалістом з радіоелектронної боротьби. Також навчався на рульового моторних човнів. Переправляв боєкомплекти, забирав поранених побратимів, загалом вивіз більше 30 поранених. Брав участь у боях під Кураховим на Донеччині, поблизу села Кринки на Херсонщині. Там у свій день народження отримав важке осколкове поранення грудної клітини, було перебите праве ребро й уламок зупинився в легенях за 15 сантиметрів до серця. Та після реабілітації швидко повернувся у стрій, на передову до товаришів.

«Павло був дуже світлою людиною, був завжди позитивним, веселим, дбав про своїх рідних. Він також мав свої мрії, багато планів, багато цілей, вірив у чудове майбутнє», – зазначили його рідні.

«Попри те, що бачив та пережив, син рвався на передову і повернувся щойно дозволило здоровʼя... Павлик любив життя, любив людей. Завжди усміхався та позитивно сприймав світ і нікому не давав сумувати. Кожну нашу розмову з війни розпочинав однаково: «Мамуля, привіт. У мене все добре». А далі розпитував, як ми живемо, як справи у сестрички та всіх, кого знав», – розповіла мама полеглого воїна Наталія.

Поховали морпіха в селі Пирогово на Вінниччині.

У Павла залишились мама, сестра, бабуся, дядько, тітка, хрещені, яких він дуже любив і цінував їхню підтримку, двоюрідні брати та сестри, друзі.