32-річний лейтенант Павло Буренок, позивний Буря, помер у реанімації Запорізького шпиталю 3 серпня 2023 року. За день до цього, виконуючи бойове завдання поблизу села Роботине Запорізької області, отримав важкі поранення внаслідок прямого влучання ворожого артилерійського снаряду в бліндаж, де він перебував. Шестеро його побратимів загинули одразу. Павло отримав численні осколкові поранення правої сторони тіла, голови та втратив руку до передпліччя. Його встигли евакуювати до лікарні.

Павло родом з Чернігова. У 2008 році закінчив Чернігівський колегіум №11. Потім навчався в Чернігівському інституті економіки та управління на юридичному факультеті. Отримав диплом бакалавра. Закінчив військову кафедру, здобув звання молодшого лейтенанта запасу. 6 років працював у патрульній поліції Чернігова. Був учасником АТО/ООС. Займався плаванням, мав 1 розряд. Також захоплювався боксом, ходив до тренажерного залу.

Під час повномасштабного вторгнення Павло перебував у лавах поліції та боронив рідне місто, співпрацюючи з військовими підрозділами. Згодом звільнився у званні старшого лейтенанта поліції та вступив до лав ЗСУ. Приєднався до 116-ої окремої бригади територіальної оборони, де обійняв посаду командира розвідувального взводу.

«Він був дуже чемною, порядною і доброю людиною, завжди всім ішов на допомогу, незважаючи ні на що, дуже любив життя і свою доньку, мав багато планів на майбутнє. Завжди був за справедливість. Оберігав матір, ніколи їй не розповідав про свої проблеми, щоб вона не хвилювалася. Коли був на передовій, переживав за хлопців, які у нього в підпорядкуванні були. Перед останнім штурмом він мав великі проблеми зі спиною, у нього було дві грижі, які загострились, і йому важко було ходити. Тоді він мав залишатись в тилу і лікувати спину, але Павло сказав мені: «Як же мої хлопці підуть, а я залишусь? Вони ж загинуть без мене. Оскільки ми вже тут, то потрібно виконати своє завдання». Там в районі Роботиного він і втратив своїх хлопців, а сам помер у лікарні. Коли побратими надавали Павлові медичну допомогу в бліндажі, він з посмішкою сказав, що все буде добре і для нього війна закінчилась вже. Це були його останні слова», – розповів старший брат загиблого Максим.

«Мій син був хороброю і порядною людиною, турботливим сином, найкращим татом, надійним товаришем і братом. Він дуже любив життя, мав багато планів і мрій. Хотів продовжити служити у розвідці, працювати на благо нашої країни. Більш за все він любив свою донечку і віддав своє життя, аби вона жила в мирній країні!» – написала мама Людмила.

Поховали воїна на кладовищі «Яцево» у рідному місті.

Вдома на Павла чекали дружина, донька, любляча родина та друзі.