23-річний головний корабельний старшина Пантелеймон Собко поліг 23 квітня 2022 року під час оборони міста Маріуполь Донецької області. У бою з окупантами на заводі «Азовсталь» отримав смертельне наскрізне поранення грудей.

Пантелеймон народився в селі Качківка Вінницької області. З дитинства захоплювався спортом, займався воркаутом на турніках. Закінчив Одеський морський коледж та військову кафедру в Національному університеті «Одеська морська академія». У 2019-му підписав контракт із Військово-морськими силами ЗСУ. Служив у Бердянську на посаді штурмана малого броньованого артилерійського катера «Кременчук».

У перші дні повномасштабного вторгнення моряки катера «Кременчук» були прикомандировані до 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ та брали участь в обороні Маріуполя. На початку квітня стало відомо, що МБАК «Кременчук» був захоплений окупантами. Перед тим, 4 квітня, вийшов указ президента про нагородження Пантелеймона орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Це мій первісток, якого я народила в 17 років. У нас з ним був особливий зв'язок. У дитинстві він був дуже непосидючою дитиною, таким собі милим бешкетником. Ріс дуже розумним хлопчиком, допитливим, усе хотів знати. У три рочки знав багато віршів Тараса Шевченка. Був слухняним, зі своїм меншим братиком Женею допомагали нам з батьком по господарству. Вже у 7-8 класів захопились з братом турніками, почали займатись воркаутом, а в 10-11 – так літали на турніках, що в мене дух перехоплювало. В 11 класі Пантелеймон уже точно вирішив, що після школи буде вчитися на військового. Я була проти, просила його передумати, адже вже тоді, в 2015 році, в Україні було неспокійно. Та він впевнено стояв на своєму і сказав, що якщо не дозволю, то після школи втече на війну. Так він вступив у Одесі в морський коледж Усі його там дуже поважали, оскільки зарекомендував він себе тільки з хорошої сторони і нам, батькам, було дуже приємно слухати, коли про нього говорили тільки хороше. Адже це найголовніша нагорода – знати, що твоя дитина стала гарною людиною. А в 2019 році підписав контракт з ВМС ЗСУ. Він був дуже хорошим сином і дбайливим братом. Цінував і поважав нас, батьків, любив своїх менших братів, завжди допомагав всім, хто потребував його допомоги. Він був найкращим сином, таким, якими є зараз і його брати – найкращими», – розповіла мама полеглого захисника Леся.

Поховали Героя в рідному селі.

У Пантелеймона залишились батьки, троє молодших братів, дружина і син, якого він навіть не бачив, загинувши за 18 днів до його народження.



***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.