Командир БМП, 34-річна Ольга Сімонова, загинула 13 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання на передовій.

Ольга народилася у Челябінську, РФ. Була спортсменкою, виступала на міжнародних змаганнях. Майстер спорту та кандидат у майстри одразу з кількох видів спорту. Вона займалася контактним карате, джиу-джитсу, рукопашним боєм, спортивним туризмом, скелелазінням, бігом, баскетболом, їздила на велосипеді, каталася на лижах і сноуборді. Наприкінці осені 2014-го жінка купила квиток до України та вирішила не повертатися більше до рідної Росії.

У 2015-му Сімба потрапила до волонтерської медичної служби, однак зрозуміла, що це не її. Вона хотіла саме воювати. Тому почала виїжджати на війну у складі добробатів. Згодом спробувала знайти себе у цивільному житті в Києві, але також зрозуміла, що не те. Тому 2016 року уклала контракт на службу у ЗСУ. Так почався її військовий шлях у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Служила у розвідці.

У 2017-му Ольга Сімонова стала першим чинним іноземцем-військовослужбовцем, яка отримала громадянство України.

Згодом пройшла навчання в «Десні», де стала кращим стрільцем на курсі, та здобула фах командира БМП.

Сімба ненавиділа фемінітиви в армії та чудово вивчила українську мову. Вона була веселою, розумною, чесною та, як кажуть побратими, справжньою. Вона дуже любила тварин та намагалася опікуватися ними на фронті. Деяких вдалося прилаштувати. Кішку Пушу з Донбасу вона залишила собі. Пізніше Ольга вдруге спробувала повернутися до цивільного життя. Купила квартиру у Києві, машину, завела собаку.

Однак повномасштабна війна змусила жінку-воїна повернутися на фронт. Але тепер вже востаннє.

«Оль, ти завжди мала бути в авангарді. Це ж зі спорту? Чи просто ти така. І ти була в авангарді. На передовій. Зі своєю хворою шиєю, своїм ластовинням (абсолютно чудовим), коротким рудим волоссям і сміхом. І своєю такою галицькою українською. Оль, я не можу говорити про тебе в минулому часі. Бо такі, як ти, не йдуть», – написала журналістка Анастасія Федченко.