Олексій Євдокименко загинув в окупованій російськими військовими Бучі. Йому було 42 роки.

Олексій родом зі села Пам‘ятне Чернігівської області. Зростав в інтернаті. Після 9 класу працював каменярем. Закінчив Золотоніський професійний ліцей, здобув фах монтажника колій. 10 років працював на баштовому крані на будівництві. Останній період життя був монтажником колій на заводі Антонова. Мешкав із родиною в Бучі.

«Батькові складно було вибудовувати сімейні стосунки, та він був хорошою людиною. Любив природу, ліс, риболовлю. Захоплювався мототехнікою, ремонт якої приносив йому і задоволення, і додатковий заробіток. У гаражі він проводив чи не весь вільний час», – розповів син загиблого Вадим.

Коли почалася повномасштабна війна, Олексій був у лікарні в місті Боярка. 28 лютого повернувся додому. Взяв речі, харчі й пішов у гаражний кооператив, де планував перебувати разом із друзями та знайомими. Дружина й син залишились в укритті будинку. Вони щодня зідзвонювалися.

3 березня 2022 року в обідній час Олексій зателефонував востаннє. Сказав, що закінчилися дрова і піде по них у ліс. 8 березня рідні чоловіка евакуювалися, вони намагалися зв‘язатися з ним, але безуспішно.

Сусідка загиблого розповіла, що 3 березня близько 17.00 на Склозаводську заїхала ворожа техніка. Вона чула, як окупанти зайшли в гараж, розмовляли.

«Астра, бросай его в подвал, это пятый», – сказали вони і прогримів вибух. Почалась пожежа.

5 квітня 2022 року правоохоронці знайшли в гаражі на Склозаводській тіла п’яти людей. На одному загиблому вцілів одяг – це були штани і ремінь Олексія. У кишені знайшли його банківську картку і 200 гривень. Тіло доставили в морг Білої Церкви. Син опізнав речі тата і здав зразки для ДНК-тесту.

«Я не міг просто спокійно очікувати результатів експертизи і зголосився допомагати як волонтер під час ексгумації і перепоховання загиблих. Потім були ще три експертизи, але дотепер – жодного результату. Тіло невідомого під номером 320, який вірогідно є моїм батьком, поховали на Бучанському кладовищі. Невизначеність не дає мені загоїти душевні рани. Примушує знову і знову повертатися до страшних спогадів. Я мрію, щоби батько знайшов спокій і його поховали з пошаною під власним ім’ям», – сказав Вадим у липні 2023 року.

В Олексія Євдокименка залишилися дружина, син та інші рідні.