47-річного добровольця місцевої тероборони Олексія Побігая закатовали у березні 2022 року у рідній Бучі.

Олексій усе життя прожив на Київщині. Здобув середню технічну освіту, багато років працював у ресторанному бізнесі. Був барменом, закінчив курси і став сомельє. Згодом відкрив кафе у дворі власного будинку. Займався волонтерством і допомагав українським військовим. У вільний час любив шукати старовинні монети за допомогою металошукача.

З перших днів повномасштабної війни Олексій, як член ГО «Громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Бучанська варта», став на захист рідного міста у складі територіальної оборони. Разом з іншими містянами охороняв супермаркет «Новус». Виїжджати чоловік не хотів, адже вважав, що має допомагати сусідами. Він розвозив продукти літнім людям.

13 березня під час так званої зачистки міста окупантами Олексія та його товариша захопили в полон. Чоловіків побили та вивезли у невідомому напрямку. Того дня їх востаннє бачили живими. Сусіди повідомили про це їхнім рідним.

Брат Олексія весь час намагався знайти хоч якісь його сліди. Сподівався, що він у полоні. На жаль, дива не сталося.

За пів року у лісі біля села Мироцьке, де навесні були позиції окупантів, знайшли понівечені тіла зі слідами катувань. Одне з них належало співробітнику СБУ Олексію Теліженку, інше – Олексію Побігаю.

19 вересня Олексія поховали на Алеї Слави у Бучі.

У нього залишився лише двоюрідний брат.