Старший солдат Олексій Знайко, позивний Монгол, загинув 6 червня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Богородичне на Донеччині. Боєць отримав важкі поранення та опіки внаслідок ворожого обстрілу некерованими авіаційними ракетами з гелікоптера. Його встигли евакуювати, однак дорогою до шпиталю серце захисника зупинилося. Він не дожив 8 днів до своїх 27 років.

Олексій народився в селі Соколова Балка Полтавської області. Закінчив 9 класів місцевої школи. Потім здобув фах електрозварювальника у Полтавському професійно-технічному училищі № 23. Працював у ТОВ «Сокіл». Закінчив Донбаську державну машинобудівну академію за спеціальністю «Управління персоналом».

З 2015 року воював в АТО/ООС на Донбасі. Неодноразово виконував бойові завдання на передовій, заслужив авторитет серед побратимів і командування.

2018 року одружився. Разом із родиною жив у місті Костянтинівка на Донеччині.

Під час повномасштабного російського вторгнення Олексій захищав Україну у лавах 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова, що у складі 81-ї бригади ДШВ ЗСУ. Був водієм розвідувального взводу.

«Олексій був Професіоналом. Мужній, сміливий, справедливий, ризиковий. Воював в АТО/ООС. 6 березня 2022 року біля населеного пункту Глинське, північніше Ізюма, знищив ворожу бронетехніку з гранатомета. Під час боїв за населений пункт Кам’янка вивозив поранених та вбитих побратимів, попри танковий вогонь по його позиції. Ризикуючи власним життям, врятував чимало побратимів. Він був готовий поїхати в пекло, аби вивезти звідти товаришів. Отримавши осколкове поранення, відмовився від лікування і повернувся до підрозділу, що вів тяжкі бої в Богородичному. Монгол завжди був там, де небезпечно. До останнього подиху мужньо боронив нашу країну», – розповів командир загиблого Роман.

«Олексій – мужній та хоробрий чоловік», – зазначила дружина Ірина.

Поховали захисника у рідному селі.

Вдома на Олексія чекали батьки і дружина.