Олексієві Путятіну з Харкова було сім років. Його життя відібрала російська армія 9 лютого 2024-го.

Тієї ночі ворог атакував місто безпілотниками. Внаслідок влучання по нафтобазі стався витік пального. Стрімко спалахнула пожежа. Вогонь охопив житлові будинки. Зокрема, загорілося помешкання, в якому жили Олексій із мамою Ольгою, татом Григорієм та молодшими братиками Михайликом і Павликом. Усі вони загинули.

Олексій навчався онлайн у другому класі гімназії №21 у Харкові. Обожнював малювати, майструвати і ліпити різноманітні фігурки – як-от машинки чи роботів. Грався з молодшими братами, усі троє зростали веселими і дружніми.

«Я просила дітей надсилати свої фото з роботами, які вони виконали, але Олексій фотографуватися не любив. Лише фото робіт надсилав. Він мав дуже гарний почерк! Коли йому було щось цікаво, не боявся вступати в діалог. Декілька разів ми зустрічались поза уроками на базі навчального закладу. Гімназія у нас маленька, паралелей нема. А оскільки маємо гарне укриття, то була можливість зустрітись, познайомитись. Там ми танцювали, що Олексієві надзвичайно подобалося...», – розповіла класна керівниця Оксана Леонідівна.

Через повномасштабне російське вторгнення родина Олексія кілька разів змушена була покидати Харків, однак згодом все ж поверталась додому...

В Олексія Путятіна залишилися дві бабусі, тітка, дядько та інші рідні.