Головний сержант Олексій Остапенко на псевдо Пластид поліг 3 серпня 2024 року. Під час виконання бойового завдання поблизу селища Північне Донецької області воїн отримав вибухову травму, несумісну з життям. Захисникові назавжди 31 рік.

Народився воїн у Харкові. Після школи здобув середню спеціальну освіту в Харківському електромеханічному технікумі транспортного будівництва. Працював на будівництві, мав бригаду, яка виконувала внутрішні роботи в нових забудовах. Любив риболовлю.

Олексій брав участь в АТО. Під час повномасштабної війни боронив Батьківщину в складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Служив командиром відділення, сапером інженерної розвідки інженерно-саперного взводу.

За свою службу Олексій мав низку нагород: відзнаки «За участь в Антитерористичній операції», «Золотий хрест», нагрудні знаки «Учасник АТО», «За особисту хоробрість», «Ветеран Війни» та орден «За мужність» III ступеня.

«Був найщасливішою людиною за всіх, кого я знаю, найкращим чоловіком та батьком. Бригада була завжди на нулі, жодного разу не виводили їх у тил, і він, попри все пройдене, завжди говорив мен: «Хто, як не ми!!!»», – розповіла дружина Яна.

Поховали захисника на 18-му кладовищі рідного Харкова.

В Олексія залишились дружина Яна, син Марк, мама Людмила Миколаївна і тато Сергій Вікторович.