Старший солдат Олексій Латишенко, позивний Малиш, загинув 29 лютого 2024 року в стрілецькому бою з окупантами поблизу села Синьківка на Харківщині. За 5 днів до цього воїну виповнилося 34 роки.

Олексій був родом з міста Запоріжжя. Закінчив школу № 68. Потім навчався у професійному училищі №27. Працював токарем на підприємстві. Захоплювався автомобільною справою, зокрема, обожнював ремонтувати автомобілі, займався їх реконструкцією. У вільний час любив відпочивати на природі, перебувати біля річок і ставків, ловити рибу. У 2014 році брав участь в АТО.

Коли почалася повномасштабна війна, чоловік знову став на захист України від ворога. Спочатку Олексій служив у в/ч А7090, де був кулеметником. Згодом воював у лавах 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Там обіймав посаду гранатометника у 109-му батальйоні. За весь час служби був поранений на передовій 4 рази.

Олексій мав такі відзнаки: пам'ятний нагрудний знак «6 ОСБ», «За службу державі», «Учасник АТО», «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.

«Це було моє «маленьке» сонечко, якого мати назвала Олексій. Я тебе кохала, кохаю і буду кохати», – написала дівчина загиблого Дар'я Дичко.

Поховали Героя в селі Михайлівка Запорізької області.

В Олексія залишилися батьки, брат, дівчина, рідні, друзі та побратими.