Старший сержант поліції Олексій Кощій загинув під час виконання службового завдання 13 липня 2024 року в селищі Буди Харківської області. Того дня він рятував людей після прильоту по ешелону військової техніки. Навколо зібрався натовп людей – Олексій почав кричати, що летить ще одна ракета... Другий удар став смертельним для офіцера. Йому було 35 років.

Народився Олексій в селищі Краснокутськ Харківської області. Працював поліцейським сектору швидкого реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 в Харківській області. На дозвіллі любив з родиною відпочивати на природі. Захоплювався риболовлею, цим заняттям зацікавив і сина. Любив готувати смачну їжу та грати в футбол. Був фанатом ФК «Челсі».

«Він найкращий із людей. Якби я могла повернути той день – я б його вберегла. Льоша. Мій Льошечка. З дитинства хотів бути поліцейським, відслужив в армії, навчався в Сумах, пішов працювати патрульним в Нову Водолагу. Далі перевівся до райвідділу в Богодухів. Коли дізнались, що я вагітна, запропонували роботу у відділку в місті Мерефа. Я на той час працювала в училищі, Льоша переїхав до моїх батьків, я – жила з його. Пішла в декрет, приїхала до нього. Потім народження довгоочікуваного сина. Чоловік обожнював Андрійка. Далі – війна, і ми з сином виїхали. Льоша порався по господарству, тримав тварин, город, аби після нашого повернення сім'ї було що їсти. Ми повернулись. Жили, знімали житло. В той день я була вдома, це була субота. Ті вибухи не забуду ніколи. Я з моїм Льошою зідзвонились, бо побачила дим, за п'ять хвилин до повторного прильоту… А далі життя – не життя.... Втрата... Повідомила батькам, сину... Цей жахливий рік... Невідомість... Немає мого Льоші, як далі жити – не знаю. Тримає син, а він у нас дуже сильний», – розповіла дружина Анна.

Поховали офіцера в рідному селищі.

В Олексія залишились син, якому на момент загибелі тата було 9 років, дружина, батьки і брат.