Добровольця-розвідника Олексія Кадуру російські військові вбили 10 березня 2022 року в Бучі на Київщині. Олексієві назавжди 40.

Він народився в столиці, більшість життя мешкав на Київщині. Мав активну громадянську позицію, брав участь у Революції Гідності, у 2015 став на захист України під час АТО. Повернувшись із передової, працював у службі безпеки аеропорту «Антонов».

У перший день повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, 24 лютого 2022 року, Олексій прийшов до військкомату. Там порадили бути вдома й чекати на дзвінок. Але Олексій чекати не міг. Наступного дня разом із друзями записався до лав Добровольчого формування територіальної оборони. Став учасником оперативної розвідувальної групи. Добровольці виявляли та знешкоджували диверсантів, збирали дані про пересування та розташування ворожих сил, у знищеної живої сили противника та з підбитої і покинутої бронетехніки росіян забирали озброєння та боєприпаси.

Під час окупації Бучі Олексій залишався в місті. Продовжував виконувати розвідувальні завдання у складі групи. Також допомагав місцевим – розносив у населені пункти громади ліки, їжу, воду, і разом з тим збирав дані про ворога.

З часом виконувати завдання в окупації ставало дедалі важче. Напередодні 10 березня Олексій з побратимами вирішив йти в напрямку Ірпеня, аби приєднатися до основних сил добровольчого формування. Та навпроти будинку родичів його затримали окупанти. Знайшли жетон часів АТО, а в потаємній кишені – монокуляр, який Олексій використовував для стеження. Командир розвідувальної підгрупи Володимир перебував за 10-15 метрів від місця події. Він чув, як російські солдати назвали Олексія військовим розвідником-коригувальником, а потім – двічі вистрелили.

Окупанти заборонили чіпати тіло Олексія, але вночі родичі поховали його навпроти будинку. Пізніше добровольця перепоховали на київському кладовищі «Берковці».

Побратими пригадують Олексія людиною з сильним та вольовим характером, рідні називають добрим і життєлюбним.

«Мій син допоміг багатьом. У нас у дворі були машина та мотоцикл, він взяв звідти пальне і відніс людям у Лісову Бучу. Завдяки цьому ціла родина змогла евакуюватися з міста. До мене в Гостомель приходив чи не щодня, хоча це було дуже небезпечно. Приносив харчі мені, моїм сусідам та іншим жителям селища», – каже мама добровольця Наталія Кадура.

«Олексій був життєрадісним. Любив активно відпочивати, відкривати для себе нові місця, їздити на велосипеді, рибалити. Дуже любив дітей і намагався проводити з ними якнайбільше часу. Після 24 лютого зробив усе, аби ми могли евакуюватися», – розповіла Катерина, з якою Олексій жив у парі.

Посмертно добровольця нагородили відзнакою «Почесний громадянин Бучі».

Без сина залишилася мама, без батька – двоє неповнолітніх дітей.