top of page

Олексій Грицай
11 вересня 2024 року
34-річний капітан Олексій Грицай на псевдо Бостон загинув 11 вересня 2024 року під час спецоперації у Курську, РФ. Поруч з ним упав снаряд, після вибуху офіцер втратив свідомість. Його доставили до шпиталю, але через внутрішній крововилив, спричинений контузією, серце воїна зупинилось.
Олексій народився в родині військових у Золочеві Львівської області. Пішов до школи у Севастополі. А ще через три роки родина оселилася в столиці. Олексій з дитинства любив спорт, навчався у футбольній школі при ФК «Атлет», брав участь у чемпіонатах серед аматорських команд. Закінчив Національну академію внутрішніх справ. Служив у 22-ій окремій бригаді НГУ в Києві. Був командиром відділення, потім став заступником командира взводу. Через 2 роки звільнився. Наприкінці 2016-го влаштувався на роботу на «Нову пошту». Постійно підтримував форму в залі, дуже любив кататися на велосипеді.
«Він летів усіх рятувати за першим викликом. Був дуже чуйним до чужого горя. Був у душі захисником – сміливим, справедливим, турботливим. Це людина відкритої душі, яка могла годинами вислуховувати скарги на життя чужої бабусі, щиро їй співчувати», – розповіла його мама Олена Володимирівна.
1 березня 2022 року Олексій повернувся до армії. Спершу ніс службу у ТЦК, однак рвався на фронт. Незабаром потрапив у навчальний центр «Десна». Після підготовки займався навчанням новобранців, злагодженням роти. За щасливим випадком командир роти Грицай відвів усіх своїх хлопців у ліс, коли прозвучала тривога. Того дня, у травні 2022-го, ворог ударив по навчальному центру «Десна» двома ракетами. Загинуло близько 130 осіб. З роти Олексія не постраждав ніхто. Тож саме вони потім допомагали у рятувальних роботах. Разом із своєї ротою Олексій потрапив до 66-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Воювали біля Красногорівки, згодом були перекинуті на Херсонщину. Там знову відбулася ситуація, за якої він зберіг життя усієї своєї роти.
У 2023 році Олексій потрапив до 101-ої окремої бригади територіальної оборони. Там він обійняв посаду командира розвідувального взводу, потім – розвідроти. Навчався людей, виконував складні завдання, брав участь у підготовці Курської операції.
«На похоронах Льоші нам розповідали, що він ходив на ризиковані «вилазки», а звідти сам виносив тіла наших хлопців, які гинули на завданнях… Він – командир, він не мав це робити, але робив, тягнув на собі понад силу», – сказав батько загиблого Віктор Георгійович.
Офіцера поховали з почестями на Алеї Слави Лісового кладовища Києва.
В Олексія залишились батьки, дружина, донька, інші рідні, друзі та побратими.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page