top of page
Олексій Грицай

Олексій Грицай

11 вересня 2024 року

34-річний капітан Олексій Грицай на псевдо Бостон загинув 11 вересня 2024 року під час спецоперації у Курську, РФ. Поруч з ним упав снаряд, після вибуху офіцер втратив свідомість. Його доставили до шпиталю, але через внутрішній крововилив, спричинений контузією, серце воїна зупинилось.

Олексій народився в родині військових у Золочеві Львівської області. Пішов до школи у Севастополі. А ще через три роки родина оселилася в столиці. Олексій з дитинства любив спорт, навчався у футбольній школі при ФК «Атлет», брав участь у чемпіонатах серед аматорських команд. Закінчив Національну академію внутрішніх справ. Служив у 22-ій окремій бригаді НГУ в Києві. Був командиром відділення, потім став заступником командира взводу. Через 2 роки звільнився. Наприкінці 2016-го влаштувався на роботу на «Нову пошту». Постійно підтримував форму в залі, дуже любив кататися на велосипеді.

«Він летів усіх рятувати за першим викликом. Був дуже чуйним до чужого горя. Був у душі захисником – сміливим, справедливим, турботливим. Це людина відкритої душі, яка могла годинами вислуховувати скарги на життя чужої бабусі, щиро їй співчувати», – розповіла його мама Олена Володимирівна.

1 березня 2022 року Олексій повернувся до армії. Спершу ніс службу у ТЦК, однак рвався на фронт. Незабаром потрапив у навчальний центр «Десна». Після підготовки займався навчанням новобранців, злагодженням роти. За щасливим випадком командир роти Грицай відвів усіх своїх хлопців у ліс, коли прозвучала тривога. Того дня, у травні 2022-го, ворог ударив по навчальному центру «Десна» двома ракетами. Загинуло близько 130 осіб. З роти Олексія не постраждав ніхто. Тож саме вони потім допомагали у рятувальних роботах. Разом із своєї ротою Олексій потрапив до 66-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Воювали біля Красногорівки, згодом були перекинуті на Херсонщину. Там знову відбулася ситуація, за якої він зберіг життя усієї своєї роти.

У 2023 році Олексій потрапив до 101-ої окремої бригади територіальної оборони. Там він обійняв посаду командира розвідувального взводу, потім – розвідроти. Навчався людей, виконував складні завдання, брав участь у підготовці Курської операції.

«На похоронах Льоші нам розповідали, що він ходив на ризиковані «вилазки», а звідти сам виносив тіла наших хлопців, які гинули на завданнях… Він – командир, він не мав це робити, але робив, тягнув на собі понад силу», – сказав батько загиблого Віктор Георгійович.

Офіцера поховали з почестями на Алеї Слави Лісового кладовища Києва.

В Олексія залишились батьки, дружина, донька, інші рідні, друзі та побратими.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Курськ, РФ

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page