Молодший сержант Олександр Гордєєв, позивний Кіт, загинув 28 березня 2024 року в районі міста Берислав на Херсонщині. Він був сапером та під час розмінування території підірвався й отримав смертельні осколкові поранення. Бійцю було 35 років.

Олександр народився в селищі Веселе Запорізької області. Після закінчення школи вступив до Запорізького національного університету. Але не закінчив, бо вирішив, що довчитися можна й пізніше, а спершу треба зробити власний бізнес. Перепробував багато напрямів, шукав свою нішу. У нього була ферма перепелів і бурундуків, він розводив свиней, виготовляв бетонні блоки, надгробні пам’ятники, займався рибою.

Найбільшою пристрастю Олександра з дитинства була риболовля. Це було не просто хобі, а спорт, у якому він досяг професійного рівня. Брав участь у змаганнях у різних регіонах України, отримував нагороди, став фахівцем у всьому, що стосувалося нюансів цієї діяльності. Найвидатнішою здобиччю Олександра став 25-кілограмовий амур, виловлений на змаганні неподалік Дніпра.

Олександр став партнером «Нової пошти» понад 12 років тому, відкрив партнерське відділення у рідному селі Веселе. Спершу працював сам, справа пішла, тож згодом найняв працівників. Згодом відкрив друге велике відділення у місті Василівка. Там познайомився з майбутньою дружиною Яною.

Паралельно партнерству з «Новою поштою» чоловік заснував окремий бізнес, зареєстрував власну торгову марку та мав сертифікати якості. Це було виробництво кормів, прикормки для риби. Олександр займався дослідженнями харчування риби в різних регіонах, у різні сезони. За їхніми результатами розробляв рецептуру й виготовляв крафтові партії прикормки. Згодом почав випускати футболки, кепки та інші товари для рибалок. Подружжя мало власний магазин на Prom.ua, а місцеві рибалки і без реклами чудово знали продукцію Гордєєвих.

Олександр мав цікаве й різноманітне життя, був дуже яскравою особистістю. Він любив пізнавати все нове, розвиватися, подорожувати. Планував навчатися психології. Об’їздив з дружиною всю Україну, подорожував за кордоном. Мав безліч ідей, планів та перспектив.

Коли почалася повномасштабна війна, родина Гордєєвих мешкала у Василівці, яка з початку березня 2022-го опинилася в окупації. Олександр і Яна працювали, поки не розстріляли відділення. В окупації прожили три місяці. Коли зрозуміли, що це все надовго, Олександр організував колону і, незважаючи на ризик і складнощі, вивіз усіх співробітників та родину в Запоріжжя.

Зрештою чоловіка мобілізували до лав Військово-морських сил ЗСУ. Олександр вивчився на сапера і був направлений на службу до 36-ї окремої бригади морської піхоти. Потім вирушив на Донеччину. За відповідальність був призначений командиром відділення десантно-висаджувальних засобів інженерно-саперного взводу.

«Олександр був добрим, щирим, відкритим. Ніколи не ображався на людей, намагався всім допомогти. З раннього дитинства працював, допомагаючи мамі, бо залишився без тата в 6 років. Завжди любив подорожувати і відкривати щось нове для себе. Мріяв написати книгу про всі свої бізнеси, щоб люди знали, що треба ніколи не опускати руки», – розповіла Яна Гордєєва.

Поховали захисника в селищі Томаківка на Дніпропетровщині.

В Олександра залишилися мама, дружина і донька, якій на момент загибелі тата було 4 роки.