Олександр Черевко помер в суботу 9 квітня під час евакуації з Рубіжного, Луганська область.
Він встиг вибратись з-під обстрілів в Старобільськ і там помер в лікарні від інфаркту і, схоже, від проблем з легенями, спричиненими вибухом цистерни азоту.

«Мамулька взяла себе в руки та знайшла ритуалку, все швидко вирішили. Поховали по-людськи, не на дитячому майданчику, як це роблять зараз в Рубіжному. На цвинтарі в Старобільську цілу вулицю назвали Рубіжанська, там всі наші лежать», — говорить його донька Катерина.

Вона розказала, що коли батьки збирались евакуюватися, у них був мінімум речей, але тато попросив маму взяти мої шкільні медалі, бо це ж гордість. Медалі за дзюдо і шкільну срібну. Я тепер тримаю ті медалі та розумію, що в них концентрація любові та турботи.

Олександр Черевко був росіянином, 30 років прожив в росії, але в останній місяць свого життя зненавидів свою батьківщину.

«Я так шкодую, що він так і не побачив Львів, куди прямував, я мріяла показати йому це місто, а він все не хотів їхати раніше. Тільки у війну погодився. Я бачила купу рубіжан, які після місяця підвалів, місяця без води, світла, тепла, аптек, гуманітарки вперше бачили мирне місто. Як вони виходили в Дніпрі та плакали. В теплих куртках в +24, налякані, сумні. Мамулька досі не може зігрітися», — розповідає дочка Олександра.

🕯️Світла пам'ять!