Солдат Олександр Сьотка загинув 16 лютого 2023 року під час бойового завдання поблизу селища Діброва на Луганщині. За словами побратима, він пішов у бій першим та, наблизившись до позиції ворога, прийняв атаку на себе. Його вчинок дозволив відвоювати позицію окупантів та взяти 8 полонених. Під час штурму Олександр отримав кульове поранення в голову та осколкові поранення тіла, внаслідок чого загинув на місці. Напередодні йому виповнилося 42 роки.

Олександр Михайлович народився в селі Забужжя Львівської області. Здобув фах столяра у Львівському професійно-технічному училищі. Їздив на заробітки та підробляв, де міг. Захоплювався футболом, риболовлею, любив читати, добре знав географію та історію України. Останні роки жив у місті Сокаль рідної області.

Під час повномасштабної війни чоловік добровільно приєднався до лав ЗСУ. Пройшов військову підготовку у Великій Британії, згодом вступив до Десантних-штурмових військ. Служив навідником СПГ у 81-ій окремій аеромобільній бригаді.

«Був великим патріотом своєї країни і прихильником поезії Тараса Шевченка. На фронті підіймав бойовий дух його віршами. Перед тим, як йти в бій, сказав побратимам: «Хоч би не повторити долю Шевченка». Тоді ніхто не звернув увагу на його слова. А вони виявилися пророчими. Він загинув на другий день після свого дня народження, як і Тарас Шевченко. Тоді побратими згадали його останні слова і були шоковані… Для нас він двічі Герой, який довів це своїми вчинками. Він неодноразово казав: «Я готовий загинути за Україну». Рвався на війну, говорив, що не може осторонь стояти, коли в країні війна. Додавав, що ніколи не здасться в полон, а підірве себе разом із ворогом. Він був дуже сміливим і безстрашним – так розказують побратими. Саша був надзвичайно доброю людиною. Він віддавав останнє, хоча життя в нього було нелегке. Братику, рідненький, мені тебе дуже не вистачає. Світла памʼять всім Героям України! Слава Україні!» – написала рідна сестра загиблого Анна Козар.

Поховали десантника в рідному селі.

В Олександра залишилися сестра і тітка.