39-річний Олександр Скороход загинув в селі Іванівка Чернігівської області. Найімовірніше, це трапилось 29 березня 2022 року. Російські військові закатували Олександра, викравши з дому в селі Лукашівка. У цей населений пункт ворожі сили зайшли 9 березня, він був окупований 21 день.

«Саша зробив у погребі прихисток від обстрілів для сім'ї, а сам хотів піти в тероборону в Чернігів, та не встиг, – розповіла Тетяна Болотненко. – Зі слів дружини я знаю, що до них прийшли троє. Перевірили документи, забрали сім-картки з телефонів. Порізали колеса в машині. Саша не мовчав. Питав, чому сюди прийшли, казав, що їх тут усіх переб'ють. У його дворі знайшли ящик із коктейлями Молотова… Ми ще з ним телефоном радились, як правильно їх зробити. Я теж 18 пляшок зробила…»

Олександра Скорохода забрали. Відтоді він зник. І лише після деокупації Чернігівської області Тетяні Болотненко повідомили, що її син загинув.

«Із Сашиного номера мені подзвонили і сказали, що його знайшли закатованим. Що він разом з іншими перебуває в школі села Іванівка. Мій другий син, Андрій, вислав фото Саші поліції. Вони в морзі опізнали його, сфотографували і вислали Андрію», – розповіла Тетяна Болотненко.

Олександра Скорохода поховали у закритій труні. «Сказали, що краще, щоб я запам'ятала його таким, який він був до цього», – додала матір загиблого.

Олександр Скороход народився в селі Камка Чернігівської області, потім жив у селі Лукашівка. Останнім часом перед широкомасштабною війною працював таксистом. Рідні пригадують його доброю людиною та дбайливим господарем.

«Він мав золоті руки. У придбаному будинку весь ремонт зробив самотужки, – розповіла Тетяна Болотненко. – Занедбаний шкільний сад, що поруч з будинком, взявся омолодити. Допомагав стареньким сусідам. У будинку батьків теж все зроблено його руками. До праці Саша привчав і 9-річного сина».

Тетяна Болотненко каже, що Олександр був золотим сином, про якого лише можна мріяти…

У загиблого залишилися мама Тетяна, дружина Оксана, син Артем і троє братів, двоє з них пішли на фронт у складі ЗСУ.