top of page
Олександр Шарпило

Олександр Шарпило

9 червня 2022 р.

56-річний Олександр Шарпило загинув 9 березня 2022 року в Количівці на Чернігівщині. Тоді, згадує дружина Віта, снаряди прилітали кожні 40 секунд. Олександр отримав смертельне осколкове поранення.

Олександр народився в Криму. Після розлучення батьків разом із мамою переїхав до села Єліне на Чернігівщину. Там закінчив школу. Далі навчався на інженера сільськогосподарського обладнання в технікумі у Білорусі. Відслужив строкову службу в армії. Повернувшись додому, працював у колгоспі в Єліному, там познайомився з майбутньою дружиною Вітою. Згодом вони переїхали у Количівку, де жила жінка.

Олександр працював у колгоспі понад 12 років. Коли господарство почало занепадати, влаштувався водієм у пожежну частину: понад 10 років возив керівника пожежної станції. Згодом був водієм у районній податковій службі. Далі вийшов на пенсію. Останній період життя працював водієм на пасажирському маршруті «Київ – Чернігів».

Із перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну родина Шарпилів підтримувала військових ЗСУ, які перебували в селі. Віта готувала їжу, розвозила хлопцям каву та чай, сніданок. Родина мала генератор, тож заряджала телефони військових і блоки для безпілотників.

9 березня 2022, коли Количівку сильно обстрілювали, Віта зі сином та невісткою сховалися в погріб, а Олександр із сусідом – відмовилися. Черговий снаряд розірвався біля дому, де вони стояли.

«Я зайшла у погріб, стою біля дверей, чую сусід кричить, що Сашу поранено. Я думала, може, в руку чи ногу. Відкриваю двері, а чоловікові перебило на шиї – там, де сонна артерія. Він стік кров’ю у мене на очах. Я встигла сказати, що ми його любимо і завжди пам’ятатимемо. Я разом із ним померла того дня», – сказала дружина Віта.

У погребі ховався від обстрілів й улюблений собака Олександра – вівчарка Амур. Коли Віта почула, що чоловік поранений і відчинила льох, Амур вискочив й став облизувати помираючого господаря з голови до ніг. Потім він заскочив у погріб та гриз дерев’яні двері від розпачу.

Поховати Олександра на кладовищі в Количівці було неможливо через обстріли.

10 березня 2022 року син відвіз тіло батька до Чернігова, де його поховали на старому цвинтарі.

В Олександра Шарпила залишилися дружина та син.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Количівка, Чернігівська область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page