top of page
Загиблі у війні Росії проти України
![Олександр Радисюк](https://static.wixstatic.com/media/52bed7_d50899f3873745cdaa480e7ec663f1c1~mv2.png/v1/fill/w_460,h_460,al_c,q_85,usm_0.66_1.00_0.01,enc_auto/Image-empty-state_edited_edited.png)
Олександр Радисюк
17 травня 2022 року
25-річний старший солдат Олександр Радисюк, позивний Радік, загинув 17 травня 2022 року внаслідок ракетного удару окупантів по військовій частині у селищі Десна на Чернігівщині. Боєць отримав опіки понад 90% тіла.
Олександр народився у селищі Кожанка Фастівського району Київської області. Закінчив Київське вище професійне училище залізничного транспорту. Обожнював автомобілі, які були його головним захопленням у житті.
У 18 років хлопець вирішив пов’язати своє життя із військовою службою, тому пішов до Збройних Сил України. Упродовж 2015-2018 років служив у танковому батальйоні «Звіробій», що у складі 54-ї окремої механізованої бригади. Брав участь в АТО на Донбасі. Потім повернувся додому. Працював у відділенні «Нової пошти» та на заводі «Автолюб».
Під час повномасштабної війни Олександр знову став на захист рідної країни. У складі 66-ї окремої механізованої бригади воював заради захисту і збереження суверенітету та незалежності України.
«Дитина була добродушною та веселою. Він хотів жити, мав дуже багато друзів. Як кожен хлопець, мріяв мати сім‘ю і діток, а найбільше хотів, щоб закінчилась ця клята війна та ми всі жили у мирі. Через це і пішов у 19 років на війну. Щоб захищати в першу чергу мене і наших рідних, щоб затримати ту війну, аби вона до нас не дійшла. Але ворог не спав і у 2022 році він знов пішов. Дуже переживав, рвався туди. Як я його не стримувала, він мене не послухав. Я виховувала і піднімала сина сама, весь час він мене підтримував, а я – його. Але так і не вберегла… Тепер мого Саші нема», – розповіла мама воїна Інна.
Поховали Олександра у рідному селищі.
У нього залишилися мама та сестра.
Розкажіть про цю історію іншим
bottom of page