Головний сержант Олександр Пристая, позивний Балу, загинув 17 вересня 2022 року поблизу села Амбарне на Харківщині. Група рекогностування батальйону потрапила в засідку російських окупаційних військ. У бою захисник отримав смертельні кульові поранення. Через місяць, 18 жовтня, йому мало виповнитися 47 років.

Олександр народився і жив у місті Ужгород Закарпатської області. Здобув фах токаря-фрезерувальника у ПТУ. У 1993-1995 роках проходив строкову службу у лавах ЗСУ. Тривалий період працював у групі швидкого реагування в охоронному агентстві ТОВ СП «СЕНК». У 2015-2016 роках воював в АТО у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Спільно з побратимами утримував позиції поблизу Донецького аеропорту.

Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік знову став на захист рідної країни від окупантів. Приєднався до 68-го окремого батальйону 101-ої окремої бригади територіальної оборони Закарпаття. На момент загибелі виконував обовʼязки головного сержанта стрілецької роти.

За час служби воїн був нагороджений відзнаками: «За жертовність і любов до України», «Учасник АТО», «Учасник бойових дій», «Ветеран війни».

«До повномасштабного вторгнення я ніколи не служив в армії та не брав до рук зброю. Ми були добре знайомі з Сашою і до війни, відтак, потрапивши разом з ним до одного підрозділу на службу, я відчував легкість при подоланні труднощів. Балу був надзвичайно доброю та щирою людиною, справжній моральний орієнтир і друг на фронті. У складній ситуації мені вистачало тільки перетнутися з ним поглядом, аби він сказав свою традиційну фразу: «Все буде добре», заспокоївши мої нерви. Він був справжнім патріотом України, хоробрим і самовідданим воїном», – розповів побратим загиблого Павло Величко.

«Служба з Олександром в одному підрозділі на складному напрямку здавалася легшою та простішою. Він був чудовим наставником, водночас простим і легким у спілкуванні, підтримував і допомагав засвоювати всі ази військової справи. Це найдобріший з усіх військових, яких я знаю», – додав побратим Денис Ман.

Поховали Героя 24 вересня 2022 року на Пагорбі Слави у рідному Ужгороді.

У захисника залишилися дружина, діти, інші рідні, друзі та побратими, яким його дуже не вистачає.