Життя Олександра Приходька відібрав російський обстріл Дніпра 15 травня 2024 року. Поряд загинув його колега Сергій.

Олександрові був 51 рік. Працював у вагонному депо Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці. Любив читати. Умів смачно готувати, особливо піцу і торти. Мріяв на пенсії подорожувати Україною.

«Він був веселим, компанійським, любив жарти. Охоче відгукувався на прохання допомогти рідним, близьким, колегам. Любив свою роботу, хоч вона була нелегкою. Був відданим їй. Батько навчив мене бути сильною, витривалою, готовою до будь-яких несподіванок, стійко переносити випробування, навіть ось такі, як зараз. Він цінував відкритих, чесних, ерудованих людей. Готових, як і він, безкорисливо допомагати іншим. Швидко знаходив спільну мову з іншими», – розповіла донька Тетяна.

Зі слів майстра дільниці Руслана Стрельцова, Олександр сумлінно виконував свою роботу, йому можна було доручити найвідповідальніші завдання. Колеги нерідко просили у нього не лише професійних, а й життєвих порад.