Боєць Олександр Процько на псевдо Дєд поліг 1 липня 2024 року під час бойових дій поблизу села Спірне Донецької області. Захиснику було 49 років.

Народився Олександр на Чернігівщині в селі Володькова Дівиця. Навчався в Ніжинській ЗОШ №2. Продовжив навчання в ПТУ №11. Захоплювався спортом. Любив рибалити. З родиною проживав у місті Ніжин. Працював у Києві у відділі воєнізованої охорони Департаменту поліції охорони.

З 2014 року брав участь в АТО на території Луганської та Донецької областей (Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Новоайдар, Райгородка, Трехизбенка, Весела Гора, Христово, Олександрівка, Георгіївка, Лутугине, Щастя). Неодноразово проходив додаткові військові навчання як в Україні, так і за кордоном.

На початку повномасштабного вторгнення став одним із тих, хто відбивав наступ на рідний Ніжин. Далі продовжив захист Батьківщини вже на сході України. Служив у складі 4-ї окремої бригади оперативного призначення «Рубіж» Національної гвардії України. У жовтні 2023 року отримав осколкові поранення, після чого була довга реабілітація. Чекав моменту, щоб знову повернутись в стрій. Він казав: «Ніколи я не залишу своїх побратимів і якщо я почав цю справу, то буду битись до останнього подиху». Так Олександр і зробив.

«Він був і є неймовірною людиною, найкращим татом, який тільки був. Завжди веселий, позитивний, посміхався навіть там, де я вважала, що це просто неможливо. Це людина, яка жила війною, в нього була мета жити у вільній, незалежній Україні, він боровся за гідне майбутнє для мене, моєї сім’ї та всіх людей. Це людина, яка була готова віддати своє життя за побратима, допомогти в будь якій ситуації. Всіх слів не вистачить, аби написати, як сильно я пишаюсь татом, як вдячна за всю любов і турботу, за те, що вклав у мене все найкраще. Любов до країни – це все я наслідувала у нього. Це честь бути донькою такого Героя!», – розповіла донька загиблого Альона.

Поховали Героя в місті Ніжин на Алеї Слави Фрунзівського кладовища.

В Олександра залишились дружина, дві доньки, онука та мати.