Лейтенант Олександр Прадун, позивний Тихий, загинув 25 листопада 2022 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання біля села Новоселівське на Луганщині. Офіцеру було 28 років.

Олександр народився у місті Новий Буг Миколаївської області. Дитинство провів у селі Загальна Користь. Закінчив Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, здобув фах інженера-технолога машинобудування. Під час навчання закінчив військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта. Жив у Миколаєві, працював торговим представником. Грав у футбол. У студентські роки займався змішаними єдиноборствами в «MMA Club Mykolaiv», виступав на турнірах в Україні, займав призові місця. Останній рік до війни планував зайнятися своєю справою.

Під час повномасштабної війни Олександр захищав Україну від окупантів. Спочатку був у місцевій теробороні, а потім приєднався до лав 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Командував взводом.

«Це непоправна втрата для сім’ї і для всіх, хто знав Сашу. Таких людей, як він, дуже мало. Він був людиною честі, справжнім чоловіком, відданим воїном України. З першого ж дня повномасштабної війни став на захист України. Спочатку був у добровольчому формуванні в рідному місті. На початку квітня був призваний в ряди ЗСУ як офіцер. Він ніколи не замислювався, чи треба йти, він завжди казав: «А хто, якщо не я, буде захищати свою землю?». Попри молодий вік, за короткий проміжок часу він став для своєї побратимів не просто командиром, а наставником, мудрим товаришем, авторитетом, а для декого – кращим другом і братом. Мій чоловік любив життя. Він так багато хотів встигнути і будував плани на роки вперед навіть там, у самому пеклі війни. Та на жаль, ворожий снаряд не питає про плани. Саша до останнього стояв на захисті своєї сім’ї, своєї країни, і віддав своє життя за свободу України – такі жертви не повинні забуватися ніколи», – розповіла дружина офіцера Анастасія.

«Справжній український воїн добра, сили та справедливості, патріот, чоловік, син, брат, друг, спокійний і виважений, цілеспрямований і сильний духом та тілом, людина неабиякої душевної краси, поклав своє життя за Україну», – зазначили у Новобузькому ліцеї, де навчався
загиблий.

Поховали Героя на кладовищі в селі Загальна Користь на Миколаївщині.

В Олександра залишилася дружина, мама, сестра і бабуся.