top of page
Олександр Парійчук
13 січня 2023 року
Солдат Олександр Парійчук, позивний Париж, загинув 13 січня 2023 року внаслідок ворожого ракетного обстрілу командно-спостережного поста в районі міста Сіверськ на Донеччині. Йому назавжди залишилось 34 роки.
Олександр Володимирович народився в селі Ломоносове, АР Крим. Жив у селі Руська Лозова на Харківщині. Певний час працював у МВС, а далі значну частину свого життя присвятив військовій службі. Любив грати у футбол, захоплювався автомобілями та зброєю.
3 2016 року чоловік служив у Збройних Сил України. Брав участь в АТО/ООС. З 2018-го був бійцем 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Під час повномасштабного вторгнення разом із побратимами продовжував боронити Україну. Обіймав посаду водія відділення зв'язку взводу управління мінометної батареї.
«Саша – коханий чоловік, щира, надійна, добра, віддана своїй справі та найкраща людина, надійний і гарний товариш, людина з великої літери. Саша немов те сонечко, яке своєю присутністю освітлює і зігріває все навкруги. Не дивлячись ні на що, адже за роки служби бачив багато горя, несправедливості і втрат, переживши багато всілякого, але ніколи не втрачав отої іскорки в очах і вчинках, яка давала надію на прекрасне. Завжди веселий, з позитивними думками, завжди щирий, добрий. Дуже любив діток… Кохаю тебе, ти назавжди в моєму серці, думках, згадках. Я знаю, що коли мені складно, Саша з неба мені допомагає у всіх моїх починаннях і оберігає від всіх негараздів. Ти – мій янгол-охоронець, назавжди в строю мій Герой», – написала його дружина Юлія.
«Сашко завжди мав у оточенні найкращих людей. На службі він викладався по максимуму, про інших хвилювався більше, ніж про себе. Та щира посмішка… від якої всі навкруги посміхалися. Олександр був не лише гарним воїном, а й братом. Він був частинкою мене. Я вдячна йому за те, що він завжди був поруч, за щоденні розмови. Мені дуже не вистачає його відкритості, сміху. Він був дуже добрим і завжди, коли мав можливість, допомагав людям. Я знаю, колись ми зустрінемося і я знову почую рідний мені голос. Вибач, що не вберегла. Я ще обійму. Обійму так сильно, як ніколи. Мій Герой. Я пишаюсь тобою, ти це знаєш. Пам'ять про тебе буде жити, допоки я є », – додала сестра Аліна.
Поховали захисника в селі Віта-Поштова на Київщині.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page