Молодший сержант Олександр Надєєв, позивний Надєй, загинув 24 січня 2023 року під час штурму ворожих позицій в районі села Водяне на Донеччині. Воїну назавжди 50 років.

Олександр народився у селищі Новоекономічне Донецької області. Там навчався у школі. Після 9-го класу вступав до Тульського танкового училища – іспит склав, але забрав документи, тому що друзі, з якими збирався навчатися, не пройшли. Вирішили, що знову спробують після 11 класу. Але після закінчення школи хлопця не пропустила військово-лікарська комісія. Мрія стати військовим залишилась мрією. У 1990-му здобув фах гірничомонтажника у Мирноградському професійно-технічному училищі. У 1990-1992 роках пройшов строкову військову службу. Працював на шахті «Стаханова», зараз – «Капітальна». У 1993-му одружився, через два роки у пари народилася донька Ганна. Жив із родиною у місті Мирноград рідної області. У вільний час любив працювати з деревом.

У лютому 2015 року чоловік отримав повістку та пішов захищати свою країну. Брав участь в АТО/ООС у складі 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр» ЗСУ. Воював у Пісках на Донеччині. Згодом підписав перший контракт. Відслуживши, повернувся додому, пробув там рівно рік і знов пішов на контрактну службу. Був механіком-водієм у 93-ій ОМБр. Обороняв Донеччину та Луганщину, зокрема, пройшов бої за Волноваху, Кремінну і Трьохізбенку. У вересні 2020 року повернувся додому. Вийшов на пенсію як шахтар.

Під час повномасштабного російського вторгнення Олександр повернувся до війська, щоб знову боронити рідні землі від окупантів. Цього разу воював у лавах 109-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду головного сержанта роти вогневої підтримки. Брав участь у боях за Мар’їнку та Авдіївку на Донеччині. Добровільно погоджувався на виїзди в будь-яку точку.

«Справжній патріот. Пишався, що служив у складі 93-ої ОМБр. Після демобілізації дуже важко звикав до цивільного життя і ось прийшов ранок 24.02.2022, який ми не забудемо ніколи… Наступного дня Саша вже був у військкоматі. До лав 93-ої бригади він цього разу не потрапив… Українець з хоробрим серцем та вільною душею», – розповіла дружина загиблого Інна.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища «Озерка» у Мирнограді.

Вдома на Олександра чекали дружина і донька.