8 березня 2022 року в селищі Велика Димерка на Київщині окупанти з військової техніки розстріляли автомобіль, за кермом якого був 29-річний Олександр Мироненко. Він мешкав у селі Бобрик, у Велику Димерку приїхав, щоби зняти гроші і купити продукти. В автівці Олександра були також Катерина Зюзько та її цивільний чоловік Дмитро.

«Вони вже поверталися і в районі дач, поруч з озером, перестрілися з ворожою колоною. Окупанти розстріляли автівку Олександра та переїхали танком. Катерина і її чоловік встигли вискочити з машини і кинулись бігти. Але жінку застрелили зі спини, а Дмитра поранили, йому вдалося втекти», – розповіла Світлана Шимко, тітка загиблого.

Через кілька годин про те, що сталося, дізналися дружина Олександра Марія і матір Валентина. Мама сіла на велосипед і попри небезпеку поїхала до місця, де вбили сина.

«Я його знайшла… Ця картина – досі перед очима. Забрати тіла сина і Катерини мені допоміг рідний брат і місцеві. Вони поклали їх на клейонку і перетягнули в ліс, де завантажили у бус. Привезли у село Рудня, де я живу. А потім в село прийшли російські солдати, окупували його. Крадькома, між обстрілами, ми кілька днів закопували тіла сина і Катерини на цвинтарі», – розповіла Валентина Андріївна, мама Олександра.

Олександр Мироненко народився на Київщині. Був єдиним сином у матері. За фахом – автослюсар. Після служби в армії працював у поліції охорони в столиці. Любив ходити на полювання, а також – рибалити.

«Сашко був дуже добрим, товариським, працьовитим. Люблячий син і чоловік. Завжди приходив на допомогу. Любив ремонтувати машини. Мріяли з дружиною Марією про дітей, але не встигли…», – сказала матір загиблого.

Тітка Світлана додала, що після початку повномасштабного вторгнення Олександр записався у тероборону села Бобрик. Посмертно його нагородили медаллю «Захисника вітчизни».

У загиблого залишилися матір, дружина й інші рідні.