Штаб-сержант Олександр Маслак загинув 17 березня 2022 року в бою за Маріуполь на Донеччині. Разом з іншими прикордонниками протистояв двом танкам та переважаючій живій силі противника в одному з районів міста. Позиція бійців розташовувалась у багатоповерхівці. Під час бою полонили 10 окупантів. Ворог почав з танків обстрілювати позицію, тому Олександр віддав наказ підлеглим залишити бойову позицію і відійти на іншу, а сам, прикриваючи відхід побратимів, за допомогою ПТРК «NLAW» вразив ворожий танк з екіпажем. Внаслідок прямого влучання з другого ворожого танка захисник загинув.

Олександр Вікторович народився в місті Торез, нині – Чистякове, Донецької області. Після закінчення школи проходив строкову службу в Державній прикордонній службі України в місті Маріуполі. Згодом підписав контракт. У 2001-2004 роках служив у Донецькому прикордонному загоні. У 2004-2008-их та 2017-2018-их служив у підрозділах Сумського прикордонного загону, а з 2019 року – у 1-му (Донецькому) прикордонному загоні. Брав участь в АТО/ООС на сході України. У 2009 році закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ, здобувши кваліфікацію юриста. Між періодами проходження служби працював на приватних підприємствах.

З юнацтва захоплювався футболом, грав сам, а з часом став вболівати за улюблені команди, любив дивитися історичні фільми про війну, захоплювався риболовлею.

З першого дня повномасштабного російського вторгнення Олександр перебував у Маріуполі. Він обіймав посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги протитанкової групи відділення вогневої підтримки відділу прикордонної служби «Сартана». Разом зі своїм підрозділом мужньо боронив місто від окупантів.

Посмертно прикордоннику присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», а також військове звання – майстер-сержант.

«Наша зустріч була подарунком долі. Я дуже вдячна та щаслива, що мала можливість бути поряд з такою людиною як Саша – людиною з великої букви. Олександр мав гарне почуття гумору, був цікавим співрозмовником, завжди був щирий і усміхнений – таким і залишається у спогадах близьких та друзів. Він був коханим і надійним чоловіком, найкращим батьком, сином та братом, справжнім другом, завжди чуйним і уважним, турботливим, добрим і працьовитим, сміливим і мужнім, справжньою опорою для своєї сім'ї. Олександр хотів жити, будував плани на щасливе майбутнє, допоки війна не зруйнувала та не відібрала плани, мрії та найважливіше – життя. В серцях та пам'яті рідних він залишиться назавжди, а я пам'ятатиму його довше, ніж знала», – розповіла дружина загиблого Дар'я

Поховали Олександра на Алея Слави Баранівського кладовища в місті Суми.

У воїна залишилися батьки, дружина, син, донька, сестра, інші рідні, близькі та друзі.

Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив український Маріуполь.

***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив український Маріуполь.