43-річний майстер-сержант Олександр Максимович загинув 12 березня 2022 року на Чернігівщині. Того дня боєць зголосився добровольцем здійснити рейд по прифронтовій зоні з метою забезпечення підрозділу пальним. Пообіді, за кермом автомобіля ГАЗ-66, рухаючись першим у складі колони з трьох автомобілів від села Буди в бік села Грабівка, натрапив на протитанкову міну. Олександр отримав смертельні поранення, пасажир вижив.

Олександр був родом з міста Глухів Сумської області. В 1993 році закінчив середню школу №4. В 1996-му здобув фах водія у Глухівському професійно-технічному училищі №31. Працював водієм пасажирського автобуса. У 1996-1998 рр. проходив строкову службу в 169-му навчальному центрі «Десна», спершу курсантом, а потім на посаді водія військової автоінспекції. Після цього служив за контрактом в підрозділах Глухівського району Сумського прикордонного загону. В 2011 році звільнився в запас у званні старшого прапорщика. Отримав військову пенсію. До 2020-го працював водієм магістральних тягачів в країнах ЄС та цього ж року уклав контракт зі Збройними Силами України.

Чоловік проходив службу в 16-му окремому мотопіхотному батальйону «Полтава» 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду командира відділення мінометного взводу мінометної батареї.

Повномасштабна війна застала Олександра в рідному місті, де він ніс служби. 24 лютого 2022 року колони ворогів перерізали шлях до відступу, тому українські військові виходили на більш вигідні позиції, перебуваючи в оточенні. Так опинились на Чернігівщині.

Посмертно Максимович Олександр Володимирович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя на Веригінському цвинтарі рідного міста.

В Олександра залишились батьки Володимир та Раїса, донька Вікторія 2006 р.н., син Данило 2000 р.н., інші рідні, друзі та побратими.