Старший сержант Олександр Лісніченко на псевдо Форест поліг 15 жовтня 2024 року в бою за місто Торецьк на Донеччині. Захисник отримав смертельні кульові поранення і мінно-вибухову травму. Воїну тепер назавжди 25 років.

Олександр народився у місті Прилуки Чернігівської області. У 2020 році закінчив військовий коледж сержантського складу Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Опісля почав здобувати вищу освіту в Полтавській політехніці імені Юрія Кондратюка за програмою «Автомобільний транспорт». Тоді ж проходив військову службу в Києві: був головним сержантом, командиром відділення групи вантажних і спеціальних машин, бази технічного й транспортного забезпечення.

Чоловік обожнював грати в шахи, захоплювався походами в гори, любив подорожувати і відкривати нові місця, був вірянином протестантської церкви.

З початком повномасштабного вторгнення доклав усіх зусиль, щоб бути більш корисним для наближення Перемоги. У червні 2023 року перевівся до підрозділу спеціального призначення ГУР «Шаман».

За життя Олександр був відзначений низкою нагород: «За оборону України», «Козацький Хрест» III та II ступенів, «Хрест хоробрих», «За сприяння воєнній розвідці України» II ступеня, «Ветеран війни». Також захисника посмертно відзначено медаллю «За бойові заслуги».

«Олександр понад усе на світі любив нашу родину, любив життя. З 16 років ми мріяли про створення нашої сім’ї та вдосконалювали наші стосунки. Ми пройшли чимало випробувань, але вистояли і 9 червня 2023 року одружилися. Мріяли про трьох дітей, власний будинок і чудове майбутнє.

Щастя в статусі родини тривало 1,5 року, доки клята війна не забрала моє кохання. Разом із ним померла частина моєї душі, частина мого серця. Він був найкращим чоловіком, улюбленим сином, чудовим братом і надійним побратимом. Завжди й у всьому допомагав кожному, хто потребував. Робив усе на совість і прагнув досконалості. Жив із гаслом “Де б ти не був, роби все від тебе залежне”. Був безстрашним воїном своєї Батьківщини.

Із мужністю витримав надважкі моральні, психологічні й фізичні навантаження. Із честю та гідністю виходив із усіх ситуацій, тому побратими поважали його», – розповіла дружина Наталія.

«Форест був професіоналом своєї справи. Ми завжди могли без сумнівів розраховувати на нього», – зазначили побратими Олександра.

Поховали розвідника на Алеї Героїв Лісового кладовища в Києві.

У нього залишилися батьки, дружина, брати й сестри.