66-річний Олександр Лазаревич загинув 6 березня 2022 року в Ізюмі. Того дня російська армія нещадно обстрілювала місто. Ввечері, коли стало тихіше, він із дружиною, її сином та матір'ю піднялися із льоху в будинок. Однак знову почався обстріл. Запрацювали «Гради» й один зі снарядів поцілив у передпокій, де стояли родичі. Вижити вдалося лише дружині Ірині.

Олександр народився в Горлівці на Донеччині. Мав інвалідність із дитинства. Коли йому було 1,5 місяці, загинув його тато, мама виховувала сина сама.

Олександр був підприємцем, мав оптову базу, магазини, кафе – продовжував сімейну справу. Після того, як у 2014 році на його рідну Донеччину з війною прийшла Росія, переїхав звідти, втративши все, що мав.

«Олександр – мій цивільний чоловік, у нас обох були вже шлюби в минулому. Його дружина померла, він був вдівцем і прийшов до мене оформляти спадщину. Так ми познайомилися. Почали разом жити. Саша був дуже патріотично налаштований. Коли після подій 2014 року їздив у Горлівку за речами, казав, що принципово більше туди не повернеться. Його дочка виїхала в Ізраїль. Ми прожили з Олександром 5 років. Він мав золоті руки. Навів лад у домі моєї мами: усі крани почали працювати, а двері закриватися. Саме Олександр наполіг, щоб я кинула державний нотаріат і допоміг мені відкрити свій офіс. Я припинила тягати важкі сумки й ухвалювати рішення за всіх. Моїй кумі він говорив: ший плаття, ми з Іриною влітку поберемося…», – розповіла цивільна дружина загиблого, Ірина.

Після трагедії у березні 2022 донька Олександра, Юлія, розшукала Ірину й допомогла їй виїхати в Ізраїль.

У загиблого залишилися донька, онуки, дружина.