Олександрові Лановенку було 64 роки. Він загинув 3 березня у селищі Гостомель – на вулиці Свято-Покровській потрапив під мінометний обстріл росіян. Олександрові відірвало ногу й він помер через втрату крові дорогою до лікарні.

Олександр жив у Гостомелі. До пенсії працював різноробочим на Гостомельському склозаводі «Ветропак». Був пасічником та мисливцем – цими справам захоплювався майже все доросле життя.

«Мені було 11-ть, коли тато купив перший вулик. З того часу це заняття не полишав. Змалку брав мене з собою і на полювання», – каже син Олег Лановенко.

Олександр був активним учасником Революції Гідності. Упродовж кількох місяців разом із односельцями та сином Олегом їздив на Майдан. Пізніше, як волонтер, відправляв мед на фронт.

24 лютого 2022 року Олександр взяв мисливську рушницю й пішов до військових ЗСУ. Пробув із ними до 3 березня, а того дня потрапив під мінометний обстріл. Разом із Олександром загинув також один військовий.

«Я просив батька виїхати з Гостомеля. Але він сказав, що вирішив залишитися. Тоді я ще не знав, що тато взяв рушницю й пішов до військових. Спершу вони не хотіли йому дозволяти залишитися, оскільки він уже пенсіонер… Але наявність рушниці й уміння влучно стріляти військових переконали. Тато допомагав військовим робити бліндажі та прикривав тил зі сторони лісу… Батько був патріотом завжди. Він був сильною особистістю», – розповідає син Олег.

В Олександра залишилися дружина, син та троє онуків.