top of page
Олександр Киселиця
17 липня 2022 року
Солдат Олександр Киселиця, позивний Іванович, загинув 17 липня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Верхньокам'янське на Донеччині. Воїну було 37 років.
Олександр народився і жив у місті Чернівці. Там навчався у початковій школі. Закінчив її в селі Костинці. Потім вступив до будівельного училища. Працював за спеціальністю. Вільний час проводив із сім'єю. Любив рибалити і збирати гриби.
2005-го чоловік познайомився із майбутньою дружиною Людмилою. Через рік на день його народження – 8 вересня – пара одружилася. Олександр сказав, що зробив собі подарунок на все життя. У 2007-му в подружжя народилася донька Катерина, а через вісім років – син Ілля. Родина понад усе мріяла про тихе сімейне щастя і затишок. Будували плани на майбутнє. Однак 24 лютого 2022 року все зруйнувалося.
На другий день повномасштабної війни Олександр приєднався до ЗСУ, щоб захистити свою сім’ю та рідну країну. Воював у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Обіймав посаду стрільця-санітара.
«Сашко був дуже хорошою, щирою, відважною, мужньою, хороброю людиною і справжнім патріотом. Для мене він був прекрасним, коханим чоловіком, міцною опорою, сенсом мого життя... Для діток був найкращим і дбайливим татусем. Для мами – хорошим сином. Увечері 24 лютого Сашко сказав, що йде прогулятися. Десь через годинку прийшло повідомлення – там фото повістки. Я з дітками його відмовляла «Не йди, почекай. Прийде війна до нас, і ти підеш». Він відповів, що треба зупити її там, щоб вона не прийшла до нас. «Так повинен зробити кожен справжній чоловік – стати на захист своєї держави та сім'ї. Я обов'язково повернусь, все буде добре. Я вас люблю»… Як би не було йому погано, він ніколи не жалівся. Він вчинив як справжній патріот, став на захист України і всіх нас, але віддав найдорожче – своє життя... Назавжди в моєму серці…» – розповіла дружина загиблого.
Поховали захисника на Алеї Слави у рідному місті. Посмертно Олександр нагороджений медаллю «На славу Чернівців».
Не дочекалися з війни свого воїна мама, двоє братів, дружина, донька і син.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page