49-річний солдат Олександр Козак поліг 7 квітня 2024 року поблизу села Берестове, що на Донеччині. Виконуючи службові обов’язки, потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав смертельні поранення.

Олександр – уродженець села Волиця-Польова Хмельницької області. Закінчив місцеву школу. Потім опанував професію електрогазозварювальника у Базалійському ПТУ. В цивільному житті працював за фахом. На дозвіллі розводив голубів, любив рибалити та відпочивати в колі сімʼї.

Під час повномасштабного російського вторгнення, у листопаді 2023 року, чоловік став бійцем Збройних Сил України. Воював у лавах 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Був снайпером.

«Тато був хорошою людиною, доброзичливим, спокійним та врівноваженим, дуже працьовитим, майстром на всі руки, допомагав літнім людям, які жили самі. Він був дуже люблячим чоловіком та батьком, доброзичливим побратимом, завжди у всіх завданнях першим, завжди підбадьорював своїх товаришів. Улюблений вислів тата: «Все на позитиві». З ним же він і вступив у свій останній бій», – розповіла донька загиблого.

Поховали Олександра в рідному селі.

У нього залишились дружина Надія, син Максим і донька Марія.