23-річний Олександр Коваль в серпні 2022 року приїхав у відрядження в Затоку на Одещині. 14-го числа він загинув внаслідок розриву ворожої міни в морі. Разом з Олександром загинули ще двоє його колег.

Олександр – родом із Чернігівщини, жив у місті Мена. Навчався в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту, згодом – у технікумі в Конотопі. Навчався і працював у сфері будівництва, наслідуючи досвід тата, який з 18 років залучав його до роботи. Спочатку батько та син працювали в Польщі, згодом займалися мостобудівництвом в Україні.

Сестра загиблого Вікторія розповіла, що Олександр вів активний спосіб життя та був неабияким життєлюбом.

«Саша дуже любив автомобілі, мотоцикли, а ще більше – емоції, які вони в нього викликали. Дуже любив подорожувати, навчав нас радіти життю, як би складно іноді це не було. Подорожі для нього були джерелом сили та наповнення. Саша був промінчиком, який дарував нам світло, радість і добро. Завдяки йому в нас з‘явилися сімейні традиції: щоліта їздити відпочивати на річку з ночівлею; дарувати один одному подарунки на Новий рік. Новорічна ялинка завжди буде асоціюватися з ним, адже кожного року саме він приносив її до нашого дому і ми разом її прикрашали… », – розповіла Вікторія Коваль.

Олександр Коваль був душею компанії, ініціатором зустрічей та ідей для відпочинку.

«Саша дуже любив баню і за першої ж можливості завжди збиралися там з друзями. Більшість знають про «Баню у Сані» (баня на причепі, який чіпляється до машини, і так можна поїхати до річки). Завжди чула від людей: «це той самий Саня Баня», – розповіла сестра Вікторія. – А якою підтримкою він був для мене! Ніколи не забуду його ставлення до себе, любов і турботу. Він назавжди залишиться частинкою мого серця і душі», – сказала Вікторія.

30 грудня Олександрові могло би сповнитися 24 роки.

У нього залишилися мама Світлана, тато Юрій і сестра Вікторія.