Сержант Олександр Гончаров на псевдо Єгер загинув 14 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Роботине Запорізької області. Захисникові за місяць мало б виповнитись 26 років.

Олександр родом з села Темирівка Запорізької області. Після школи закінчив медичних коледж за спеціальністю «Фармація». Під час строкової служби в армії навчався у приватному університеті Запоріжжя, де здобув отримав освіту фахівця з фізичної реабілітації, вчителя з основ здоров'я. Завжди мріяв бути військовим.

Захищав країну з 2019 року. Підписав контракт і вступив до лав 3-го окремого полку спеціального призначення імені Святослава Хороброго. Повномасштабну війну зустрів на фронті. Пройшов військових шлях від розвідника до заступника командира групи.

За свою службу воїн мав низку нагород, серед яких: нагрудний знак «За зразкову службу», відзнака «Іду на Ви», орден «За мужність» ІІІ ступеня, відзнака «За звитягу і вірність».

«Саша був чесною людиною, він відважно захищав свою країну, знаючи що його життя може обірватися в будь-яку хвилину. Ми дуже пишаємося ним, любимо і сумуємо. Без нього життя вже немає ніякого сенсу. Він завжди піклувався про мене, батьків, брата і всіх рідних. Бо сімʼя для нього було найголовнішим у житті. Він був чудовою людиною, доброю, його всі поважали та цінували, адже мати такого друга як він – честь», – розповіла кохана дівчина Юлія.

«Олександр – мій двоюрідний брат, який віддав своє життя за свободу і мир. Його мужність, незламність і відданість стали прикладом для всіх нас. Він пішов у вічність, залишивши нам своє світло, свою любов і свою віру в краще майбутнє. Саша був не просто воїном, він був захисником, другом і братом, який завжди стояв за правду і честь. Нам боляче від втрати брата, та ми будемо берегти пам'ять у своїх серцях і передавати його історію майбутнім поколінням», – написала двоюрідна сестра Валентина.

«Я знав Сашу як відповідального, завзятого воїна та побратима, він був дуже доброю і чуйною людиною, ніколи не відмовляв у допомозі, мав дуже гарне почуття гумору!», – сказав побратим на псевдо Лебідь.

«Для мене він був добрий, сміливий, чесний, порядний, справедливий. З гумором своїм особливим, і завжди спокійний. Іноді здавалось незвичним, що він такий спокійний занадто, коли повертався з нуля. Це справжній приклад, яким має бути чоловік», – розповіла двоюрідна сестра Ілона.

«Я був за братом як за стіною, з таким братом, як у мене, нічого не страшно. Він підтримував мене завжди і в усьому», – зазначив молодший брат Денис.

«Саша для нас, батьків, – Божий дар, який ми чекали довгих сім років. Це була дитина, яку любили усі: рідні, сусіди, вчителі й однокласники. Наш син був дуже доброю людиною. Коли почалася війна, він турбувався за нас, просив, щоб ми їхали з села, по якому бив ворог. Він завжди нас підтримував та казав, що все буде добре. Він планував подальше мирне життя, але воно обірвалось. Через деякий час після загибелі Саші в нього народився племінник. Він буде знати та памʼятати свого дядю як Героя», – розповіли батьки.

Поховали воїна на Алеї Слави Далекосхідного кладовища міста Кропивницького.

В Олександра залишились батьки, брат, племінник та кохана дівчина.