Головний сержант Олександр Гончаренко на псевдо Нет загинув 21 лютого 2023 року при виконанні бойового завдання поблизу села Павлівка на Донеччині. Воїну було 44 роки.

Олександр був родом з міста Ізюм Харківської області. Навчався у середній школі №3. У 1996 році закінчив Ізюмське ПТУ №61 та отримав спеціальність тракториста-машиніста. У 1996-1998 роках проходив строкову службу в танкових військах. Після армії став робітником лісового господарства в Національному парку «Святі Гори» міста Святогірськ, потім – у Ізюмському звірогосподарстві. З 2005-го був водієм у підприємця. Захоплювався автомобілями та добре в них розбирався.

У травні 2022 року чоловік був призваний до лав ЗСУ. Воював у 52-му окремому стрілецькому батальйоні (в/ч А4128). Обіймав посаду командира кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецької роти. Позивний отримав через те, що роздавав побратимам через смартфон інтернет.

За службу воїна відзначили медаллю «Захиснику України», яку вручили після його загибелі дружині.

«Я не знаю, як описати його у двох словах… Це був найкращий брат у всесвіті! Він був завжди найкращим сином і батьком, піклувався про родину та друзів, яких у нього дуже багато. Це людина, як писав його командир, з великої літери, надійний і стійкий. Він був щирий, відкритий, завжди готовий всім допомогти, на свята – він людина-свято. Завжди міг знайти спільну мову будь з ким. Саша був справжнім. Загибель мого братика – це шок і велике горе у нашій родині. І до цих пір не віримо, що його немає. Дуже пишаюся тим, що саме він був моїм братом, а у мами – такий син», – каже про загиблого його сестра Наталія Гончаренко.

Поховали Олександра в рідному місті на Алеї Слави поруч із племінником Владиславом Гончаренком, який загинув теж на війні у 2022 році в Харківській області.

У захисника залишились мама, сестра, дружина, син і донька.