Солдат Олександр Федоров на псевдо Либідь поліг 13 лютого 2024 року на околиці міста Бахмут на Донеччині. Під час бойового виходу загинув від скиду ворожого дрона. Захиснику тепер назавжди 47.

Олександр народився в місті Торез Донецької області. Навчався у ПТУ №86 міста Сніжне, де отримав професію електрослюсаря підземного. З 17 років працював на шахті «Зоря». У 2000-му переїхав з дружиною в Київ, а у 2008 році здійснив свою мрію: придбав землю в селі Скребиші під столицею і збудував своїми руками «маєточок» для своєї сімʼї, де він і проживав до кінця свого життя, куди хотів і мріяв повертатися кожного разу. Перші 10 років в Києві працював найманим працівником за професією електромонтажник. Доклав свою руку до створення ілюмінації на памʼятнику Архангелу Міхаїлу на Майдані Незалежності, освітлення трапезної і дзвіниці Києво-Печерської лаври, тощо. З 201-го був співвласником компанії з електромонтажу, яку заснував з найкращим другом. Він «створював» все життя світло і тепло для сотень домогосподарств і підприємств. Мав золоті руки і міг зробити все, що завгодно. Найприємнішим хобі для нього було покращення свого маєточка.

У перший день повномасштабної війни чоловік пішов добровольцем на фронт. Воював у лавах 132-го батальйону 114-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Тричі був відряджений на Бахмутський напрямок, за що отримав відзнаку «За оборону Бахмута», проте повернувся лише двічі.

«Ти був настільки прекрасною людиною, що біль твоєї втрати у кожного з нас не зникне ніколи. Я хотіла б, щоб ти став старим дідом і сидів влітку на подвірʼї свого великого дому і бавив онуків, розказуючи їм історії. Я мріяла про ще один будь-чий день народження, коли вся сімʼя зібралась би на святкування, як раніше. Це була моє єдина мрія і вона вже не здійсниться без тебе», – написала рідна племінниця та похресниця загиблого Олена Федорова.

Поховали Олександра в селі Скребиші на Київщині.

У нього залишились батьки Вікторія та Олександр, дружина Марина, син Ігор, донька Карина, старший брат Андрій та інші рідні.