Старший солдат Олександр Дяченко загинув 18 червня 2022 року. Коли виконував бойове завдання біля міста Торецьк на Донеччині, почався ворожий ракетний осбтріл. Бійцю було 37 років.

Олександр народився в селі Суха Калигірка Черкаської області. У 2002 році закінчив Мокрокалигірське професійно-технічне училище №42. До 2014 року працював охоронником. У 2014-2015 роках брав участь в АТО на Донбасі у складі артилерійських підрозділів. Після демобілізації повернувся додому, працював на будівництві. У 2018-му влаштувався на завод ТОВ «Сиророб» на Черкащині. У вільний час любив рибалити.

«Він зростав у родині, де поважали сільський труд. Завжди допомагав батькам по господарству. Коли щось ламалося, дивився, як батько лагодить і сам вчився. Ще допомагав мамі доглядати за своїми молодшими братиком і сестричкою. Він був сільським хлопцем і господарем», – розповідає кума загиблого Ксенія.

На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, Олександра мобілізували до лав 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

«Коли Олександрові вручили повістку, він одразу зібрався і пішов у військкомат зі словами «хто, як не я?» Олександр був доброю та чутливою людиною. Завжди приходив на допомогу. Був надійною опорою для родини та близьких родичів. Кохав свою дружину і діточок. До останнього лишався вірним присязі. Був надійним другом для своїх побратимів. Він загинув як Герой своєї Батьківщини – України», – додає Ксенія.

Олександра поховали в рідному селі поруч із могилою батька.

Вдома на захисника чекали мама, брат, сестра, племінники, дружина та діти.