Старший сержант Олександр Бурдак на псевдо BUR помер 4 квітня 2024 року від тяжких поранень, отриманих при виконанні бойового завдання на Запорізькому напрямку. За день до цього воїну виповнилося 36 років.

Олександр народився в селі Седлище на Волині. З відзнакою закінчив Національний університет водного господарства та природокористування у Рівному. До війни працював за кордоном на будівництві. Захоплювався мисливством і риболовлею. Був чесною, справедливою, доброзичливою і неконфліктною людиною, люблячим чоловіком і турботливим батьком. Разом із дружиною виховував синів Дмитра та Романа.

«Поряд із ним я була коханою дружиною. Жінкою, заради якої і для якої він робив усе. Сам збудував дім, посадив сад і найголовніше – це те, що у нас є двоє нащадків роду Бурдаків. Я при кожній можливості дякувала йому за любов і турботу, яку він мені дарував. Коханий часто жартував, що йому потрібно рахувати рік життя зі мною за три, а після його загибелі зрозуміла, що це я проживала з ним рік за три. У любові, повазі, взаєморозумінні та підтримці. Він був моєю опорою в житті. Біль втрати досі не вщухає. Сподіваюсь, що колись там на небі ми обов'язково зустрінемося, обіймемося і я почую з його вуст: «Я знав, що ти справишся!», – розповіла дружина Альона Бурдак.

Олександр Бурдак добровільно став на захист України 16 березня 2022 року. Спочатку проходив службу в 53-ій окремій механізованій бригаді. 67 днів боронив Бахмут. Потім був переведений у 451-ий окремий піхотний батальйон, що в складі 141-ої окремої піхотної бригади ЗСУ. Обіймав посаду оператора дрона.

10 вересня 2023 року загинув батько Олександра, старший сержант Бурдак Віктор Іванович. Син мав право звільнитися, але продовжував виборювати незалежність.

«Сашко рівнявся на свого батька-патріота і сам був прикладом для наслідування, – додала дружина. – Важко, коли небо забирає найкращих. Серце крається від болю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні, а в моєму зболеному від горя серці завжди житимуть найсвітліші спогади про чоловіка-Героя!».

Олександр був оператором БПЛА. 27 березня 2024 року він вирушив на своє останнє бойове завдання.

«Зі слів хлопців, коли він вийшов запускати свій заряджений дрон, на нього був скид з дрона противника. Сашко зазнав тяжких травм, оскільки в його руках здетонував власний безпілотник. Тривалий час він був при тямі. Побратими відразу доставили його в місце надання невідкладної допомоги, потім – в лікарню Запоріжжя. Там були численні операції. 9 днів він боровся за життя, але, на жаль, після свого дня народження чоловік помер. Весь цей час я дивилася на те, як повільно помирає моя половинка, і нічого не могла зробити. Біль утрати не можна описати словами. Із Запоріжжя я вже приїхала з половиною серця, бо іншу безжально вирвала росія», – поділилася дружина.

Старший сержант Олександр Бурдак посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя на цвинтарі рідного села поруч із батьком.

Вдома на Олександра чекали двоє синів, дружина, мати та брат.