32-річний Олександр Бондар загинув у Бучі – орієнтовно 8 березня 2022 року його розстріляли російські військові. Тіло загиблого знайшли на вулиці Вокзальній.

Олександр з дитинства захоплювався фізикою і хімією, любив складати конструктор. Закінчив Київський індустріальний технікум та університет розвитку людини «Україна». Працював електриком та електромеханіком на СТО в Києві. Мав золоті руки, міг відремонтувати автомобіль з поломкою будь-якої складності. Колеги цінували та поважали його. Олександр був товариським, веселим, мав багато друзів. Обожнював швидкість, мотоцикли та автомобілі. Регулярно займався зі штангою у тренажерному залі.

«Мій син – дуже гарний, мав зріст 1,90, чорнявий. Хоч бери і пиши з нього картину. Був дуже схожим на свого діда. Я йому казала: «синочок, я тебе так люблю», а він відповідав: «я тебе теж дуже сильно», – пригадує матір Олександра, Галина.

Сашко був учасником територіальної оборони в Бучі. Робив вилазки під час окупації міста та передавав ЗСУ інформацію про переміщення російських військових. 7 березня вночі повернувся із однієї з них. Поспав, переодягнувся і сказав матері, що повинен вчергове розвідати ситуацію та передати дані ЗСУ. 8 березня він перестав виходити на зв'язок.

«Чудовий син, який був патріотом. Мені, наче вирвали душу і серце. Скільки він міг би ще принести користі державі, армії – як він туди рвався! В перший ж день вторгнення пішов у військкомат, однак зброї для нього не знайшлося, сказали чекати. А що тут було чекати… Стільки людей загубили», – сказала Галина.

З 8 березня і після звільнення міста 1 квітня мама шукала Олександра. Галина Бондар збилася з ніг: ходила від моргу до моргу, кілька разів їздила на впізнання інших загиблих.

У 10-тих числах квітня донька Галини, яка перебувала в Німеччині, побачила в інтернеті фото аргентинських репортерів. На ньому впізнала брата. Сестра зв’язалася з журналістом, який повідомив їй, де зробив фото. Інформацію передали слідчим, які і знайшли тіло загиблого на вулиці Вокзальній 17а.

У свідоцтві про причину смерті Сашка зазначено – осколкове поранення голови. 15 квітня Олександра похоронили.

«Втрата сина – найгірше, що могло статися. Я маю навчитися жити з цим болем далі», – каже матір загиблого.