Життя Олександра Біжанова відібрала російська ракета. 21 жовтня 2023 року ворог вдарив по терміналу Нової пошти у селищі Коротич на Харківщині. Олександр працював там. Поряд загинули п’ятеро його колег. А невдовзі у лікарні обірвалося життя іще двох.

19 листопада Олександру виповнилося б 22 роки. Він народився у селі Губарівка на Харківщині. Коли мав трохи більше, як два роки, батьки розлучилися. Зростав із мамою і бабусею.

«У п'ять років Сашко пішов до школи. Дуже хотів вчитися. Всі переживали, що він не зможе, адже був молодшим від однокласників. Але він зміг. І навчався гарно. Улюбленим предметом Сашка була математика. Після 9 класу вступив у технікум. На другому курсі захворів – мав дисплазію колінних суглобів. Довелось оперувати. Ми з ним заново вчилися ходити. Раділи кожному кроку. Я від радості плакала, а він мене підтримував – казав, що все буде добре. Сашко був щирим і чуйним. Добрим, справедливим. Трішки сором’язливим», – розповіла Лариса Біжанова, мама Олександра.

Поки не захворів, Сашко любив грати футбол. Любив собак, котів. Захоплювався комп'ютерами. Після технікуму став студентом Харківського авіаційного інституту. Навчався за спеціальністю «Інформаційно-вимірювальні технології». Отримав посвідчення водія і мріяв придбати авто. Мав багато друзів.

«Сашко був дуже працьовитим. Завжди намагався допомагати, бачив, що мені на мінімальну зарплату було важко прожити. Влаштувався на роботу в одне із відділень Нової пошти у Харкові. Спершу працював вантажником, сканувальником, а останній час був оператором навантажувача у селищі Коротич. Підскладав грошей на ремонт. Казав: «Я тобі старість облаштовую…» Ми з сином зідзвонювалися щодня. Сашко питав: «Як ти, ма?» Я відповідала: «А як ти, синочок? Якщо у тебе все добре, то у мене теж...», – сказала Лариса Біжанова.

Поховали Олександра у рідному селі. У нього залишилися мама, бабуся та інші родичі.