Старший лейтенант Олег Вязовченко загинув 24 квітня 2022 року під час ворожого мінометного обстрілу позицій українських оборонців під Волновахою на Донеччині. Йому було 52 роки.

Олег народився в Івано-Франківську. Навчався у місцевій школі №9, потім – в Інституті нафти й газу. Після першого курсу зрозумів, що хоче бути військовим – як його діди і батько. Вступив до Сімферопольського вищого військово-політичного будівельного училища. Коли повернувся до Франківська, служив в одній із місцевих військових частин. Але згодом полишив військову справу. Пробував себе у будівельному бізнесі.

Після початку великої війни, 7 березня 2022 року, Олег Вязовченко вступив до ЗСУ. Захищав Україну у складі 68-ї окремої єгерської бригади на посаді заступника командира роти.

«Пам’ятаю, як ми із сестрою йшли його проводжати. Він світився від радості. Шкодую, що не сфотографувала його тоді. Це була моя остання мить з ним поряд. Він був дуже гордим, що його не списали, хоч і мав проблеми зі здоров’ям. Казав, жалкує, що не пішов у 2014 році. Тоді його комісували, і він не зміг. Напевно, це була його мрія. Єдина, про яку я не знала…» – пригадує дружина захисника Тетяна Маркіна.

Востаннє воїн розмовляв з дружиною напередодні загибелі. Звістку про смерть чоловіка Тетяна отримала лише за чотири дні – з військкомату. Увесь цей час чекала, що чоловік от-от зателефонує.

«Олег для мене був другом. Для всієї нашої родини та дітей він був товаришем. Ми прожили разом 29 років. Дуже шкода, що він не став дідом. Не одружив доньок, не повів їх під вінець. Не дожив…» – говорить Тетяна Маркіна.
Посмертно офіцера Вязовського нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою міського голови «За честь і звитягу». Рішенням сесії міської ради йому та іншим полеглим захисникам присвоїли звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська». 16 лютого в місті відкрили меморіальну дошку на його честь.
Поховали Олега Вязовченка на Алеї Героїв в селі Чукалівка на Івано-Франківщині.
Не дочекались свого захисника батьки, дружина та дві доньки.