Олега Грищенка російські окупанти розстріляли автоматною чергою 6 березня 2022 року на вулиці Яблунській у Бучі. Після звільнення Збройними Силами України Київщини його тіло знайшли поряд із загиблим другом Віталієм Виноградовим. Убиті майже місяць пролежали під відкритим небом. Рідна сестра Олега, Наталія, впізнала брата в одному з перших репортажів зі звільненої Бучі.

«Я була в морзі, бачила вогнепальні поранення. Брата розстріляли з близької відстані вздовж паху. Окупанти не дозволяли місцевим ховати загиблих. Це робили для того, щоб налякати людей, придушити їхню волю», – сказала Наталія.

Олегові Грищенку було 44 роки. Народився на Київщині. Жив у Бучі. За фахом був радіомеханіком. Працював вантажником, двірником на поліграфічному підприємстві у Києві. Вдома мав майстерню, де ремонтував техніку.

«Я старша від Олега на 12 років. Це мій єдиний рідний брат. Я його виховувала і няньчила, він був наче моїм сином. З дитинства він мав слабкий зір... Олег був гарним сім’янином, набожною, спокійною людиною. Не мав шкідливих звичок. На роботу з Бучі до Києва постійно їздив на велосипеді. Олег захоплювався фотографією. Часто з дітьми вирушав на природу, фотографували краєвиди».

Після початку повномасштабного російського вторгнення Наталія з Олегом підтримували зв’язок. У Гостомелі, де мешкала сестра, вже не було водопостачання. Олег набрав велику пляшку води і вирушив до сестри, аби допомогти. Його розвернули на російському блокпосту. Забрали телефон, наказали повертатися.

Олег зник після 5-6 березня. Тоді, за словами рідних, він вийшов із дому, зустрівся зі своїм другом Віталієм Виноградовим.

Через тиждень після зникнення дружина Олега з дітьми евакуювалася з Бучі. А згодом у їхній двір прилетів снаряд. Зруйнував майстерню чоловіка, а також частково пошкодив оселю.

Олега Грищенка поховали 13 квітня 2022 року у Бучі.

У нього залишилися дружина, троє дітей, рідна сестра і племінник.