43-річний Олег Григорук загинув 18 березня 2022 року в Ірпені на Київщині. Він піднявся на горище приватного будинку, де на той час мешкав із батьками, коли почався обстріл…

Олег був родом з Ірпеня. Там зростав, ходив до школи. У 2005 році закінчив Київський національний університет технологій і дизайну, де здобув фах інженера-конструктора. В Ірпені Олега знали як шевця, там він мав свою майстерню. Також він був громадським активістом, боровся з незаконною забудовою.

«Про Олега і дизайнерське взуття, яке він створював, писали у журналах. Він здобув низку нагород в цій справі, зокрема отримав диплом від Міністерства освіти і науки як молодий дизайнер. Переможець та призер конкурсів модельєрів. Сам моделював, створював… І це таке взуття, зносу якому не було. Навіть колеги радили йти до нього, бо, якщо він не зробить, то більше ніхто не зробить. Також він боровся за правду, не міг терпіти несправедливість», – пригадує сестра Олега, Лариса Григорук.

«Олег був гарним майстром і завжди дуже якісно ремонтував взуття. Пригадую, коли приходила до нього у майстерню, то він міг пригостити смаколиками, часто розпитував, як справи, розповідав про своє. Олег любив свою роботу, а ще більше – любив життя. Він дуже переживав про чиїсь негаразди. Знав, як може підтримати іншу людину. Любив жартувати, сміятися… Ніколи не здавався, боровся з несправедливістю», – розповіла знайома Олега, Галина Андріїшин.

Із початком повномасштабного російського вторгнення Олег не виїхав з Ірпіня. Колишній дружині й сину допоміг вибратися, а сам залишився із батьками. Почав волонтерити – допомагав місцевим із харчами і ліками.

Олег із рідними мешкав у девʼятиповерхівці в центрі міста. Через холод та відсутність світла й води сім'я переїхала до приватного будинку Олегової сестри, Лариси. Там був і погріб, і можна було приготувати їжу біля дому.

18 березня 2022 року Олег Григорук піднявся на горище будинку. У той момент почався мінометний обстріл. Влучило прямісінько в горище. Дах будинку обвалився. Олег загинув. Батьки, які були внизу, вижили.

Спершу мама і тато прикопали тіло сина на подвірʼї будинку, а потім, коли ЗСУ звільнили Київщину від окупантів, перепоховали на кладовищі в Ірпені.

В Олега Григорука залишилися батьки, син, сестра з родиною і племінники.