Старший лейтенант Олег Федина на псевдо МЕТРО поліг 15 квітня 2023 року в бою з окупантами поблизу селища Діброва на Луганщині. Внаслідок масштабного ворожого вогню отримав травми, несумісні з життям. Офіцеру було 43 роки.

Олег народився в селі Кияниця Сумської області. Виріс та жив у Києві. Закінчив загальноосвітню школу №284. У Харківському військовому університеті здобув кваліфікацію бакалавра радіотехніки. У 2001-му здобув кваліфікацію інженера-радіотехніка, офіцера військового управління тактичного рівня в ХВУ. Тоді ж пройшов курс підготовки за спеціальністю «Організація і проведення виховної роботи в підрозділі». У 2001-2004 рр. служив у в/ч А0178. У 2004-му закінчив повний курс навчання за спеціальністю «Дизайн комп’ютерної графіки» в навчальному бізнес-центрі «Анастасія» при УКБП. З 2005 року працював машиністом електропоїзда КП «Київський метрополітен». У 2008 році отримав кваліфікацію менеджер-економіст, закінчивши факультет післядипломної освіти Міжрегіонального центру професійної перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас. Мав хобі: стендовий моделізм. Особливо розвивав українську мініатюру, був відомий також і за кордоном. Головні принципи: чесність, відданість, принциповість і доброта. Життєва позиція: «Цінувати потрібно вчасно та вміти бути щасливою людиною сьогодні і зараз!».

24 лютого 2022 року чоловік долучився до лав захисників та став на оборону столиці. Службу проходив у 112-ій окремій бригаді територіальної оборони Збройних Сил України. Був командиром взводу у 126-му батальйоні. Після звільнення Київщини вирушив боронити Донеччину (Святогірськ, Ярова, Сидорове, Тетянівка, Бахмут, Григорівка) та Луганщину (Діброва).

За час служби офіцер отримав низку нагород, зокрема: «За оборону України», «Срібний хрест», «За оборону Києва та Київської області», пам’ятна медаль 112-ї бригади, орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

«В Олега було загострене почуття справедливості. Він навіть не міг просто так задавити мураху – настільки цінував і любив життя. Всевишній щедро обдарував Олега талантами та здібностями: уважний до дрібниць він творчо вирішував будь-які життєві задачі та з позитивом зустрічав усі випробування долі. Найекстримальніша ситуація, в якій у повній мірі проявились усі його чесноти – війна. Війна у 2014 році змусила Олега згадати знання та навички отримані у ХВУ, тому брав активну участь у Революції Гідності. До великої війни Олег ретельно готувався, як справжній патріот своєї Батьківщини. Він вмів швидко зорієнтуватись у складних ситуаціях та об’єднати навколо себе людей, також його неабияк хвилювала психологічна підготовка бійців, підняття бойового духу перед майбутніми боями та душевний стан після. Завжди стриманий, спокійний, Олег приймав виважені справедливі рішення, був чесним командиром, відкритим до спілкування з побратимами», – розповіла його дружина Тетяна.

Поховали Олега на Алеї Героїв Лісового кладовища у Києві.

У нього залишились батьки, сестра, дружина і донька.

28 березня 2024 року на загальноосвітній школі № 284 міста Києва відкрито меморіальну дошку на знак вшанування пам’яті Героя.