33-річний молодший сержант Олег Беца загинув 12 вересня 2022 року поблизу села Миролюбівка на Херсонщині. Під час штурму посадки в ході Херсонського контрнаступу ворожий танк влучив у БМП, командиром якої був Олег. Понад півтора року Герой вважався зниклим безвісти і лише у липні 2023-го евакуаційним групам вдалося знайти на полі бою рештки тіл, які ймовірно належать воїнам ЗСУ. Через 19 місяців після загибелі бійця рідних сповістили, що індентифіковані рештки належать Олегу та його побратиму Сергію Василенку.

Олег народився в місті Берегове Закарпатської області. Після закінчення школи проходив строкову військову службу у військовому суді Львівського гарнізону. З 2014-го добровільно брав участь в АТО/ООС. Спочатку служив у складі батальйону «Ведмеді», який згодом став частиною 24-ї бригади, потім – в НГУ та 128 ОГШБр. Звільнився у 2019-му. Мріяв про сім’ю і спокійне життя, але вторгнення окупантів 24 лютого 2022 року спонукало його повернутися до війська.

12 березня 2022-го Олег вирушив до Запорізької області у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Самостійно прийняв рішення долучитися до 1 гірсько-штурмового батальйону, оскільки у його складі воювали побратими з 2014 року. Обіймав посаду навідника БМП.

14 травня 2022-го був поранений під час штурму в районі села Вишневе Запорізької області. 6 червня отримав державну нагороду «Захиснику Вітчизни». 15 серпня після лікування та реабілітації повернувся на фронт, сказавши рідним, що не може залишити своїх побратимів.

За весь період служби боєць отримав чимало нагород, зокрема, за участь в АТО, участь у параді до Дня Незалежності України 2017 року, медаль «Захиснику Вітчизни». Посмертно був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Олег був надзвичайно хоробрим, допитливим, щиро любив військову справу, практично ніколи не розповідав про війну та свою роботу. Коли ми бачились востаннє, брат повертався на фронт після реабілітації і казав, що потрібен побратимам. На жаль, майже всі, кого він мав на увазі, загинули у боях за Херсонщину», – розповіла його рідна сестра Євгенія.

«Олег був неймовірно сміливим, веселим і людяним хлопцем. Воював з 2014-го року. Він з тих всезнаючих мегахоробрих воїнів 128-ї бригади, на яких мало будуватись нове 3СУ. Але саме такі Герої гинуть», – додав побратим Іван Белецький.

Військового поховали у рідному місті на Алеї Героїв.

В Олега залишилися мама, сестра, кохана, родичі, друзі та побратими.