«Татусю важко було нас відпустити, але він розумів, що це необхідно. Посадити нас на потяг батько не встиг, йому по роботі треба було їхати в інше місце. Ми попрощалися. Батько сказав мені, щоб я берегла сім’ю. І на цьому все», - Катерина згадує останню зустріч із батьком.
Це сталося 8 березня на вокзалі в Краматорську. А через місяць саме тут 49-річний чоловік загинув від ворожої ракети «Точка-У». Він з початку повномасштабного вторгнення російської армії працював в Департаменті цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької облдержадміністрації. Олег супроводжував людей до евакуаційних потягів, які прямували подалі від війни.

Донька згадує, що кілька років тому захворіла на онкологію.
«Рак знайшли завдяки турботі татуся. Я дуже довго не зважала на біль і одного разу обмовилася, що її відчуваю. Ми жили у різних містах. Він був далеко, але наполягав на обстеженні. Саме через нього я пішла до лікарів. Обстеження довго не давали результатів, і мене почали лікувати лише через його наполегливість. Він врятував мені життя», - каже Катерина.
Чоловік помер в одній з лікарень Краматорська через значну втрату крові. У Олега залишилися старенькі батьки, хвора дружина, маленький син та 25-річна донька.

🕯️Світла пам'ять!