top of page
Оксана Стороженко

Оксана Стороженко

19 квітня 2024 р.

40-річна Оксана Стороженко загинула внаслідок російської атаки на Дніпропетровщину 19 квітня 2024 року. Тоді ворог масовано атакував область, загинуло вісім людей.

Оксана працювала черговою будинку відпочинку локомотивних (поїзних) бригад Синельниківського локомотивного депо. Співробітницею Придніпровської залізниці була майже 10 років.

Дуже любила родину і щоразу поспішала додому після роботи. Багато часу й сил віддавала чоловікові, синам. Пам’ятала дні народження друзів, їхніх дітей, колег і сусідів. Охоче допомагала кожному, хто просив, та й без прохань теж. Була невтомною людиною, чудовою господинею.

«Я познайомився з Оксаною, коли прийшов з армії у відпустку, – розповів чоловік Сергій, він теж залізничник. – Пішов прогулятися і серед молоді побачив її, скромну дев’ятикласницю з двома косами. Зустрілися поглядами, я відразу зрозумів, що вона – моя доля. Після армії кілька років ми зустрічалися, а потім стали подружжям. Попри свою скромність, Оксана була справжньою душею не тільки нашої родини, а й компанії друзів, сусідів, батьків однокласників наших хлопчиків. Любила щось організувати, придумати. Квітники біля будинку, город, садок та упорядкований газон – це її задум і втілення. І оточуючих запалювала своїми ідеями. Хлопці наші багато чого взяли від мами. Ілля – такий же скромний і наполегливий, з відмінною пам’яттю, Ваня – невтомний моторчик, як і Оксана, дотепний, товариський, душа класу та футбольної команди, в якій деякий час грав. Зараз цікавиться риболовлею – і до нового захоплення ставиться відповідально, як мама до кожної своєї справи».

«Це була людина-сонце. Поріг переступає і вже усміхається, кожного підбадьорить, заспокоїть, зігріє своїм ясним світлом. Дуже охайна – скрізь у неї чистота, аж блищить. Квітники біля входу насадила – око радіє, і жодної бур’янинки. Удома в Оксани така ж краса, її будинок здалеку видно. Оксанина свекруха якийсь час теж у нас працювала, не могла нахвалитися невісткою, інакше як донечка, розумниця, господиня її не називала. Люди від Оксаниного тепла добрішали, нам її дуже не вистачає», – сказала завідувачка будинку відпочинку локомотивних бригад Лідія Коваль.

Маргарита Борсук, голова профспілкової організації Синельниківського локомотивного депо, додала, що Оксана Стороженко була тендітною й лагідною, дуже порядною та вихованою: «Уникала будь-яких суперечок, шукала з людьми спільну мову».

У Оксани Стороженко залишилися чоловік Сергій, сини Ілля та Іван й інші рідні.

Розкажіть про цю історію іншим

Інші загиблі

Дніпропетровська область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page