Життя 82-річної Ніни Усачової обірвав артилерійський обстріл Лівобережного району Маріуполя 5 квітня 2022-го. Її тіло наскрізь пройшов осколок, який потрапив у спину.

«До бабусі підбігли сусіди. Одна жінка тримала її, тоді ще живу, за руку і читала молитву. Але бабуся майже одразу померла. Поховати її одразу не могли через постійні обстріли. Сусіди поклали тіло біля будинку. Внаслідок обстрілів воно майже все вигоріло», – розповіла онучка Валерія.

Останки тіла Ніни Усачової донька з зятем зібрали в мішок, щоби поховати на приміському кладовищі.

«Я не була поряд із нею в Маріуполі, коли почалося повномасштабне вторгнення. Могла підтримувати звʼязок по телефону лише до 2 березня. У той день ми встигли попрощатися. Вона ще сказала: «Я Другу світову пережила, але це, мабуть, не переживу». Зі слів сусідів, бабуся не могла прийняти війну, вона була для неї надприродною... Кожен день бабуся виходила на вулицю зі своєю фірмовою зачіскою, охайна і обовʼязково з нафарбованими губами. Люди казали: «Там наша паспортистка йде, отже все буде добре». Так було, поки не стався той фатальний обстріл», – додала Валерія.

Ніна Усачова була родом із села Блистова Чернігівської області. Завжди мріяла перебратися у велике місто і у 1957-му переїхала до Маріуполя. Сім років працювала на механічному заводі фрезерувальницею, а потім була паспортисткою. Після виходу на пенсію ще кілька років продовжувала роботу. Обожнювала готувати й усім серцем любила місто, в якому жила.

«Бабуся завжди розмовляла українською. Знала кожен дім у нашому районі і номери квартир, хто та де прописаний. Вона ветеранка праці, мала багато грамот і листів подяки за свою роботу. Дуже працьовитою була і допомагала людям. Сусіди й інші мешканці нашого району дотепер її згадують добрими словами», – сказала Валерія.

У Ніни Усачової залишились донька й онука.