Життя 77-річної Ніни Шоптенко відібрав російський обстріл Білопілля на Сумщині. 26 квітня 2024 року ворог вдарив по місту з «Градів».

«Я в цей час була на роботі. Як розповіли мені пізніше очевидці, після першого обстрілу, коли все начебто затихло, мама вийшла на вулицю і понесла сусідові «поминальне» – цукерки, печиво. Це попросила допомогти роздати ще одна наша сусідка за свого померлого чоловіка. Сусід саме пас гусенят у себе під двором. Стали з мамою, розговорилися. У цей час пролунали виходи «Градів»… Інстинктивно вона побігла не до сусіда у двір, а до себе додому. Саме біля неї впав і розірвався російський снаряд. Їй не вистачило часу добігти до своєї домівки…», – сказала донька Марія.

Ніна Олексіївна була родом із Брянської області (Росія). Там вона провела дитинство та юність. На ткацькому заводі, де працювала, познайомилась із майбутнім чоловіком Валентином Івановичем. Подружжя оселилося у Білопіллі, звідки родом був Валентин. У пари народилося доньки Оксана і Марія.

«Мама з татом завжди жили у мирі та злагоді. Із дитинства пам'ятаю – вони у всьому підтримували одне одного, завжди – удвох. На жаль, їм судилося прожити разом лише 29 років. Нашого тата не стало в 1999-му. А тепер війна забрала і нашу матусю», – розповіла Марія.

Ніна Шоптенко працювала на машинобудівному заводі, а потім у ковбасному цеху. Вільний час присвячувала домашньому господарству і родині. Планувала зробити закордонний паспорт та поїхати в гості до внука.

У Ніни Шоптенко залишилися дві доньки, троє внуків та інші рідні.